Самодіяльні артисти з Ленінівки понад два десятки років пропагують народну пісню.

6598742Цей знімок – з Троїцького ярмарку, де музики не тільки грали, а й смакували варениками і галушками. Фото з архіву ансамблю гармоністів.

Їх зараз зосталося усього семеро – гармоністи, ложкарі і гравець на бубоні. Було більше десятка, навіть школярі грали. Діти покинули село, подалися в світи, а дехто зі старих гармоністів покинув цей світ.

Міцне ядро

Про учасників ансамблю гармоністів варто розповісти, бо вони того варті. Об’єдналися в колектив далекого 1988-го. На День працівників сільського господарства дали свій перший концерт у рідному селі. Художнім керівником ансамблю став тодішній директор Будинку культури Микола Касяненко. Він та художній керівник культосвітнього закладу Анатолій Галич взяли до рук гармошки.

До ансамблю прийшли два Михайли Дубини. Тільки по-батькові вони різні. У колективі їх звуть малим і великим. Малий – це той, що вибиває у бубон, а великий – ложкар.

Останньому у житті довелося й повоювати. Армійську службу проходив в Угорщині. У 1956 році там були заворушення проти комуністичного режиму. Радянським військам довелося вгамовувати протестувальників. Михайлові снайпер поранив ногу. Довелося солдата Дубину доставляти гелікоптером у кишинівський госпіталь. Коли повернувся додому, працював столяром, пожежником. Зараз уже на пенсії.

Ложкарю, гумористу Івану Петличному у грудні минулого року виповнилося 75. Однак, дивлячись на його віртуозну гру на ложках, ніколи про його літа не скажеш. А як ще гумореску розкаже – усі за животи хапаються від сміху. І ветлікарем він був справді відмінним.

Олексій Радич – теж пенсіонер, колишній кіномеханік. І Григорій Баран давно на заслуженому відпочинку, крім ансамблю, знаходить задоволення для душі на пасіці. А ще він – майстер на всі руки.

Пам’ятні гастролі

Де тільки не побували ленінівськи гармоністи! Знімали їх на всесоюзному телебаченні у популярній тоді програмі «Грай, гармонь». А ще посіли вони перше місце у Донецьку, коли у 1992 році брали участь у конкурсі народних музик. За два роки до цього ленінівські гармоністи виступали на міжнародному конкурсі.

– Стояли на площі на імпровізованій сцені поряд з кубинцями, – каже Анатолій Галич. – Ті все на нас дивилися, жестами просили гармошки наші потримати. А ми і дали. Хіба шкода?

Виступів по Чернігівщині ансамблю гармоністів не перелічити. Щорс, Мена, Городня, Чернігів, Займище, що на Щорсівщині…

– Ми виступали у національному палаці «Україна» не один раз, на Співочому полі у Києві, і в Березні, постійно беремо участь у районному фестивалі «Чудодійні мелодії», – розказує Анатолій Галич. – На Троїцький ярмарок нас завжди запрошують. Під нашу гру багато хто не може встояти на місці – ідуть в запальний танок. Ось цього року хоч розірвись – і в Займище просять приїхати, і в Мену. Мали ми взяти участь у музичному фестивалі «Грай, гармонь!» у Коростені, що на Житомирщині. Репертуар підготували, костюми, однак дійство пісні і музики не відбулося. Кажуть, на заваді стала криза.

Ансамбль ленінівських гармоністів давно став єдиною сім’єю. Як радість у кого – разом її розділять. Біда посту- кає – гуртом розраджують. Так і живуть – у дружбі між собою і з музикою. Стверджують, що так почуваються надійно і упевнено.

Коментарі закриті.