Менський район посів сьоме місце в області за економічним розвиткомУ зв’язку з перейменуванням села Жовтневого Менського району Чернігівської області погомоніла на краєзнавчі теми зі своїм 90-річним дідом із села Киселівки Олещенком Михайлом Степановичем 1925 р.н. Він розповів цікаві речі…

Село Жовтневе називали у Киселівці «Боба´» (у першому складі «о», наголос на другому складі), а мешканців його — «боб’яни» (наголос на «я»). Це дуже дивно, з урахуванням особливостей киселівського діалекту, де зазвичай у ненаголошених складах вимовляють «а» замість «о».

Село Куковичі у Киселівці називали «Кукави´чі» (наголос на «ви», у другому складі «а»).

Село Максаки тамтешні місцеві мешканці звали «Моксаки´» (у першому складі «о», наголос на «ки»). Від себе додам, що ця назва свідчить про імовірне заснування села переселенцями з Московії з фіно-угорського племені «мокша» («мокса»). Це могло статися в період завоювання Чернігівщини Московським князівством з 1500-го до 1618-го року, адже перші письмові згадки про Максаківський монастир свідчать про існування села в 1642 році.

Село Веселе звалось раніше «Весе´лий Поді´л», засноване поселенцями з Киселівки.

Селище Березна звалось серед людей «Бере´зне» (наприкінці «е»). «А чого воно стало Березна? Не знаю…» — міркував дід Михайло.

Насправді ще за часів Російської імперії відбулась русифікація назви Березного, адже саме для так званої «великоросійської» вимови є характерними назви населених пунктів із закінченням на «а». Наприклад, так само на Луганщині хутір з українською назвою «Попасне» було перейменовано русифікаторами на «Попасна» (тепер місто).

У селі Киселівка під час будівництва асфальтованого шляху до селища Прогрес було знищено більшу частину старого кладовища неподалік церкви. На місці зруйнованих могил предків було побудовано тракторний стан і пожежну частину, прокладено автодорогу. Залишили тільки новішу частину кладовища, яка існує дотепер.

Такий вандалізм щодо могил відбувався по всій Україні за вказівкою комуністичної влади з Москви, вони цілеспрямовано зтирали пам’ять українського народу про пращурів і видатних діячів.

І знову про назву Баба

Ця назва не така проста, як здається на перший погляд.

1. Існує версія про зв’язок назви «Баба» зі скіфськими кам’яними бабами, які в давнину могли стояти на місці села. Такі кам’яні баби слугували дороговказами для подорожуючих. Але в цієї гіпотези немає речових доказів, хоч вона заслуговує на увагу.

2. Версію про зустріч цариці Катерини ІІ біля села одними лише жінками взагалі можна відкинути. Це один із прикладів умисного творення московськими загарбниками псевдоісторичних міфів з метою виховання в українцях вдячності і любові до Російської імперії.

3. Якщо взяти за основу наведену на початку киселівську вимову назви — «Боба´», то тут можна пофантазувати на тему вирощування в цій місцевості бобів у великій кількості. Колись, ще до відкриття Америки Колумбом, на території України замість квасолі вирощували боби, горох.

Про боби навіть співається в популярній колись дитячій пісеньці «Ходить гарбуз по городу»: «Обізвався старий біб: «Я іздержав увесь рід». До речі, співати цю пісеньку дід Михайло учив мене в дитинстві.

4. А може, назви «Мена», «Боба» — це взагалі слід кельтів на землях України? Чи чули ви про острів Мен у Ірландському морі?

5. Але і назва «Баба» може приховувати доволі цікавого. Скажімо, гриб підберезовик у Киселівці звуть «ба´бка», «аба´бка».

6. «Бабками» в ХІХ ст. називали українці невеликі снопики льону, конопель, які розставляли по полю для просушування. З цих рослин виготовляли потім нитки й полотно. Усе це була жіноча робота.

7. Просто бабами називали раніше знахарок або жінок, які приймали пологи (на Поліссі «баба», у інших регіонах «баба-бранка», «баба-пупорізка»).

8. Баби´ (з наголосом саме на другому складі в словнику Бориса Грінченка) — це одна зі старовинних українських назв сузір’я Плеяд (Стожарів), що розташоване на небі біля сузір’я Волосожара (Тільця).

Якщо взяти до уваги гіпотезу краєзнавця Олександра Знойка про астрономічне походження назви міста Мени (як і річки) від давньолитовської назви Місяця, то і назва села Баба цілком пасує до цієї концепції. Але тоді це має означати, що назва села Баба є дуже давньою. Ну як мінімум, не менше від віку Мени.

До того ж, на Менщині є ще село Волосківці, назву якого легко можна поєднати із сузір’ям Волосожар (Тілець).

Шкода, що мешканці Жовтневого соромляться цікавої історичної назви, але то їхнє право вибору.

Анна ОЛЕЩЕНКО. м. Київ.

Читайте також:

Наша історія: що означає місяць на іконі?

Один коментар