Стару церкву села Киселівка Менського району було збудовано у 1788, перебудовано в 1857 році і зруйновано в 1930-ті роки.
До руйнації то була велика церква з трьома престолами: на честь святого Миколая, святої мучениці Варвари та ікони «Живоносне джерело». Вона була хрестоподібна в плані, дзвіниця була частиною церкви, дзвін був дуже великий.
Михайло Олещенко, 1925 р.н.: «Як знімали в 1930-тих роках дзвін із дзвіниці, то ми якраз у школі на уроках були. То всі у вікна дивилися, як його знімали. А він великий да важкий був, дак його поставили на воза і волами тягли. Було і таке, що ікони скинули в кучу і палили».
Новий будинок школи радянських часів — це і є дореволюційна церква, тільки її перебудували: розібрали ліве крило, дзвіницю і верх. Будинок справді розташований по лінії схід – захід.
Будівля школи — колишня церква Фото: uk.wikipedia.org
Федір Куліш, 1923 р.н., колишній учитель історії в киселівській школі: «Біля церкви була церковна школа — це тепер «старий» будинок школи. Його збудовано в 1900 році, йому вже більше 100 років. Це найстаріша історична дерев’яна будівля у селі. А хата навпроти, у якій за СРСР була шкільна майстерня для уроків праці, до революції також належала церковно-приходській школі. Двокласна була тоді школа».
Дореволюційна школа. Нині це найстаріша історична будівля в с. Киселівка. Фото: nslovo.com
Шкільна хата-майстерня, теж дореволюційна. Збереглась донині Фото: nslovo.com
Михайло Олещенко, 1925 р.н.: «Навколо церкви був «цвинтар». Цим словом у Киселівці називали те кладовище, що було безпосередньо біля церкви.
Цвинтар комуністи тоді в 1930-х роках наказали зруйнувати, але перепоховання тіл не робили.
Раніше біля храмів ховали шанованих у селі людей і тих, хто робив дуже великі пожертви. Хто його знає, може там були поховання ще козацьких часів?
Деякі люди пригадують, що коли у 1960-ті роки вчителі загадали дітям саджати квіти на клумбі перед «новою» школою, вони знаходили там окремі людські кістки. Але їм сказали про це не розповідати односельцям.
Під час будівництва асфальтованого шляху до селища Прогрес було знищено частину іншого великого старого кладовища. На місці зруйнованих могил предків було побудовано тракторний стан і пожежну частину, прокладено автодорогу. Залишили тільки новішу частину кладовища, що існує дотепер.
Наприкінці 1990-тих років була спроба проводити дискотеки в будівлі, розташованій над зруйнованим кладовищем. Тривало це лише 1-2 роки, доки під час дискотеки не сталася бійка, в якій убили людину. Після цього дискотеки знов стали проводити у великому сільському клубі в центрі села. За багато років проведення молодіжних дискотек, у тому клубі смертельних випадків не було, хоч конфлікти траплялися.
Релігійне життя в СРСР
Раїса Савенок,1931 р.н.: «У повоєнні роки церква була в звичайній хаті на Бабичівці. Священик був хороший, монах родом із села Ольшаного Аркадій Редько. У Киселівці він служив до 1954 року. Він усе служив як слід за монастирським уставом, учив розуміти службу, що і як має бути. У нього не було встановленої ціни за треби.
От я знаю таке, що на утрені намолюється зв’язок з небом, намолюється мєсто. Тому треба, щоб усі молитви вичитувались, щоб довго правилось перед Причастям.
На релігійні свята вчителям наказували коло церкви чергувати і записувати, хто дітей до церкви водить, дітей у храм не пускати.
Бувало, ходили від власті по хатах і дивилися, у кого ікони висять, хоч і прості, паперові. Дак ікони ховали і на шкафах, і на горищах. А в кого в хаті була на видноті, дак пояснювали, що то баба наша стара в Бога вірує, ми ж її ображати не будемо.
Комуністи і вчителі школи народних обрядів не справляли, бо їм не можна було, а прості люди справляли, і поминать на могилки таємно ходили».
P.S.
Після розпаду СРСР і здобуття Україною державної незалежності за ініціативою киселівської церковної громади було збудовано нову церкву святого Миколая. Її розмістили в центрі села, неподалік від колишнього місця, тобто біля школи.
Сучасна Миколаївська церква села Киселівка Менського району. Фото: uk.wikipedia.org
2 коментарі