Що робити в даній, вкрай загрозливій ситуації? Моя відповідь проста – об’єднати весь доступний в районі розум і волю для мінімізації наслідків очікуваної епідемічної катастрофи.

 

 

 

На жаль, виборці зробили ставу не на розум, а на популізм та демагогію. В п’ятницю в міськраді відбулося аж два засідання комісії з надзвичайних ситуацій. Якість та дієвість їх проведення оціните самі. Я ж декілька слів хочу сказати про головне, звісно, на мій погляд.

Примаков не Бог і тим більше не управлінський талант. Всі його видатні здібності обмежуються талантом піару та розбазарюванням бюджету на всілякі фонтани, зупинки, альтанки, клітки для білочок та подібну дурню.

Командна робота для таких персонажів вкрай небезпечна тому, що в команді дуже швидко лідерами стають люди з найкращими для вирішення проблеми якостями. І орієнтованість дій в команді спрямовується на загальне благо, а не на благо начальника. Щодо ж начальника, то у випадку його неспроможності принести загалу достатню користь, він при командній роботі перетворюється на посміховище.

Єдиним виходом для слабких керівників, звісно окрім найбільш доречного в такій ситуації “маю честь прохати про відставку”, бути єдиноначальником в окремій пісочниці. Маленькій пісочниці, максимально ізольованій від впливу кваліфікованих управлінців. Саме цим пояснюється вороже ставлення Примакова до посадовців районної ланки.

Для загальної користі вкрай бажаним було б проведення спільних засідань комісій з надзвичайних ситуацій району і ОТГ. Щонайменше, запрошення на засідання комісії представника іншої комісії. Але в такому випадку, і це абсолютно очевидно та підтверджується минулими історіями, Примаков поряд з Щукіним виглядав би дуже й дуже слабенько.

Про символи. Погляньте на сайт міськради і спробуйте оцінити що саме головне вам мають донести? Проблему викликану пандемією коронавірусу? Ні, те, що Примаков тут головний! Його зображення з відповідним текстом, котре вискакує з правого верхнього кутка сайту, завжди було вкрай недоречним. Про його доречність в нинішніх умовах годі й говорити. На моє зауваження Геннадій Анатолійович відреагував бурхливо та вкрай ображено. Зрозуміло, я посягнув на головне для нього, на його зверхність над громадою!

Мій висновок простий – в будь-яких умовах, а особливо у випадку ряду смертельних загроз, суспільство має об’єднувати професіоналізм, розумність та відповідальність. Так, виборці спокусилися на популізм та демагогію, так, обрали Примакова. Що робити тепер? Це вже питання до депутатів міськради, до кожного з них. Вони готові оголосити недовіру Примакову та започаткувати корисну громаді діяльність чи ні? Поки-що депутати ставлять інтереси Примакова вище інтересів (а сьогодні і безпеки) громади. Сумно. І дуже небезпечно.

Прошу до перегляду:

 

Коментарі закриті.