Те, що створила команда Примакова-Стальниченка в Менській міськраді, жодним чином не можна назвати самоврядуванням. Це, як в казці про пана і коваля, коли в пана замість замовленого плуга вийшов тільки пшик, оскільки на щось більше він виявився нездатним.

Самоврядування є досить складним, але неймовірно ефективним способом самоуправління. Дуже багато розуму, зусиль і любові до людей потрібно для того, щоб навчити їх самоврядуванню та його започаткувати і підтримувати. Звісно ж, ні Примаков зі Стальниченком, ні набрана ними команда до того не є здатною, єдине, що вони вміють, так це діяти за принципом – ми тут начальники, а ви всі дурні.

Самоврядування жодним чином не передбачає створення якихось паразитичних структур, котрі стають владою над народом, тільки тих, котрі виконують волю громади і підзвітні їй. І коли громада когось обирає, то це жодним чином не означає, що один обраний може стати начальником над іншим обраним. Люди в різний час обрали голів сільських та селищних рад, депутатів та міського голову.

Ось тепер давайте подумаємо, хто з них і, головне, на який такій підставі може стати начальником над іншими? Може найвищий за зростом чи найнахабніший за характером? Або ще за якоюсь, вкрай побічною ознакою? Звісно ні. Єдиним способом, котрим перелічені обранці можуть внормувати свою діяльність, є вироблення колективних рішень в інтересах громади. І, до речі, під контролем тієї ж громади!

А тепер давайте подумаємо, хто найближче з перерахованих вище знаходиться до людей, хто з ними щодня взаємодіє? Міський голова? Ні. Депутат? Можливо, але, зазвичай, ні. В усілякому випадку закріпленого за вулицею Вокзальною і районом за залізницею я жодного разу тут не бачив. То хто? Правильно, сільський чи селищний голова, або, як їх тепер називають, в.о. старост!

Коли відірваний від людей з їх проблемами апарат міськради докерувався до позбавлення селян належних їм городів та інших земельних ділянок, люди почали спільно з в.о. старост проводити збори та вимагати від посадовців діяти в інтересах людей, а декого вимагали і звільнити. Що тут сказати, це не тільки їх право, це обов’язок громадян навести корисний суспільству порядок на території громади.

А що є обов’язком Примакова і найнятого ним апарату? Правильно, під контролем громади діяти на її, громади, благо!

Добре, а що може зробити хтось з набраного Примаковим апарату, якщо в нього виникають претензії до дій одного чи цілого ряду старост? Звісно ж, прямо чи через свого керівника звернутися до громади того чи іншого старостинського округу та попрохати проаналізувати ситуацію і винести своє, громади рішення.

Існують й інші, більш-менш легітимні рішення в межах поняття самоорганізації. Приміром, обговорення й прийняття рішення на виконкомі чи сесії. Це менш прийнятний варіант, хіба що з наступним аналізом та оцінкою дій виконкому і сесій громадою.

Ще раз стверджую: право керувати роботою старост належить виключно громадам старостинських округів! Якщо ж відходити від цього принципу і встановлювати якусь вертикаль різних рівнів самоврядування, то тоді потрібно, щоб рішення про преміювання чи накладення стягнень на голову Менської ОТГ накладала голова районної ради.

Користуючись нагодою, стверджую, що в підготовлених апаратом міськради і неуважно проаналізованих та прийнятий депутатами нормативних документах дуже багато недоречностей, частина з котрих не тільки робить діяльність міськради неефективною, а й сприяє зловживанням.

Прошу до перегляду: