DSCF0388Уже два дуби впали на обійстя Катерини Корінь. Жінка не знає, у двері якого начальника треба достукатися, аби дожити віку у безпеці. Фото автора.

Над оселею Катерини Макарівни загрозливо схилилися 11 дубів. У 2004 році від сильного вітру одне дерево зламалося й упало на грушу та зруйнувало частину даху будинку. А цьогоріч, якраз на 9 травня, блискавка влучила в інший дуб. Уламки дерева завалили дах сараю, у якому знаходились корова та поросята старої учительки. Допомогти Катерині Макарівні у біді нікому.

Давня проблема

Родом Катерина Макарівна з Атюши, що на Коропщині.

– Там наша хата стояла на околиці, – розповідає жінка, – і коли мене доля закинула у Чорногорці, то нову хату з нині вже покійним чоловіком ми звели теж на околиці, під лісом. Дуже тут красиво. Вирівняли яр, закидали глиники і збудували красиву оселю. Якби ж знаття, що та краса природи стане загрозою моєму життю…

У 2004 році, коли вітер розгулявся так, що і дерева у лісі падали, один з 11 дубів, котрі розрослися під обійстям Катерини Макарівни, з тріском упав прямо під хатою, а вершком зачепив край даху оселі.
– Син приїхав із Санкт-Петербурга, спиляв грушу, зламану, під корінь, – каже бабуся. – Дах оселі полагодив. Але ж загроза лишилася.

Звернулася Катерина Корінь зі своєю проблемою до тодішньої сільської влади. Пообіцяли допомогти.
А тут не забарилася і нова біда. Чужі молодики увірвалися до її хати, зв’язали руки-ноги та повиносили цінні речі. Діти подарували їй японський телевізор, гарні радіоприймач і годинник – усе забрали чужинці. Ще і гроші прихопили, і синову мисливську рушницю.

За тим горем Катерина Макарівна якось і забулася про дуби. Ростуть собі – то й нехай. Ще й користь від них вирішила отримати: збирала у лісі жолуді і здавала їх до Березнянського лісництва.

Гіркий подарунок на свято

– На День Перемоги зайшла до мене сусідка, – каже Катерина Корінь, – сиділи ми в хаті, розмовляли. Тоді почули страшенний тріск, не знали, що й робити. Було це близько 18-ої години.

Вийшли бабусі на ґанок і остовпіли – дах сараю провалений роздвоєним дубом, що ріс під двором. Одна його розчахнута половина зосталася стояти, а інша лежала на сараї, проваливши і дах, і лати, і крокви. У велику діру, що утворилася від падіння дерева, щедро лив дощ, намочуючи сіно, солому, за які бабуся віддала понад дві тисячі гривень. На щастя, поросята зосталися неушкодженими, як і корівка, що була на той час на паші.

– А я ж писала заяви до Березнянського лісництва, зверталася через «пряму лінію» до керівників району з проханням прибрати ті злощасні дуби, – зітхає Катерина Макарівна. – Приїздили фахівці з лісництва, вимітили 11 дубів, та й на тому усе скінчилося. Сільський голова Стольного Сергій Андрейченко чисто по-людськи переймається моєю проблемою, але зарадити нічим не може – ліс не належить територіальній громаді. А це ще у ньому з’явилися застережливі таблички з надписами, що цей ліс – відтворювальна зона, будь-яке полювання в ньому заборонене, так само, як і випилювання дерев та скошування трави.

Ось так, замкнене коло виходить. Живе бабуся і далі у постійному страху і тривозі.

Ремонтувати дах сараю зараз нема резону, бо нема ніякої гарантії, що дерева не заваляться знову. І за хату страшно – дуби вже по 20 метрів виросли. Що робити – жінка не знає…

Сільський голова Стольного Сергій Андрейченко у тривозі за долю Катерини Корінь:

– Роками триває вивчення ситуації, а толку ніякого. Півтора року, як цей лісовий масив належить до розряду відтворювально-заповідної зони. Тепер пиляти ті дуби не можна, бо вони не сухі, а такі, що ростуть. Ще спеціалісти стверджують, що якщо дерева від обійстя ростуть за п’ять метрів, то вони небезпеки не являють і спилювати їх не варто. Але ж на практиці – зовсім по-іншому. Дуже хочеться забезпечити Катерині Макарівні спокійну старість, хоч до Києва їдь з її проблемою.

Коментарі закриті.