Менська міська рада запросила до обговорення розроблену робочою групою стратегію розвитку громади.
Все має основу. В тому числі й громада.
Основа може бути якісна й надійна, а може бути і непридатна для творення позитивного.
То яку ж основу варто покладати в фундамент побудови громади? Автор бачить лише два основних варіанти: або особистість, лідера, вождя, “ведущего” за термінологією Ольги Золотаренко, або суспільну культуру.
Перший варіант привабливий своєю крайньою простотою, населення може бути абсолютно неосвічене, пасивне, просякнуте духом рабської покори будь-кому: чи то внутрішньому узурпатору влади, чи то зовнішньому агресору. Але цей варіант здатен забезпечити людям лише недоїдки, котрі залишаються від правителів. Всі ж бачили мультик про Вовку в Тридев’ятому царстві, як два молодця все робили за нього, в тому числі й цукерки їли.
А все починалося неймовірно добре, Вовка забажав цукерок із тістечками, молодці погодилися виконати його бажання. От тільки потім і солодощі їсти за нього взялися. Все як в нашому житті, кандидатам довірили посади з зарплатами і преміями для праці на інтереси громади, а вони корупційним збагаченням зайнялися.
Другий варіант складний, необхідно з рабського населення ставати вільними людьми і вчитися організовувати суспільну взаємодію на основі спільних для всієї громади цінностей та інтересів, сформульованих у законах та інших нормативних актах. В тих народів, котрі це спромоглися зробити, немає повелителів з їхньою ненажерливістю, є тимчасово найняті посадовці для технічного виконання волі громади, а не для керування нею.
Якщо в основу суспільного розвитку покладається перший варіант, то наслідки стовідсотково будуть трагічними. Чому? Бо неосвіченість завжди обирає властиву політичним шахраям привабливу форму не бачачи при цьому жахливої суті. Прикладами можуть бути випадки приведення населенням до влади над собою комуністів, фашистів чи олігархів.
Ось тепер поглянемо на винесений для обговорення документ.
Почнемо з так званого вітального слова Примакова на початку проекту Стратегії Менської громади:
“Головна мета Стратегії – докорінні позитивні зміни якості життя мешканців Менської громади шляхом зміни системи управління… узгодженні інтересів влади, громади та бізнесу”.
Якщо влада це не народ, якщо влада це щось окреме, то мова йде про узгодження інтересів рабовласника з рабами.
Все, далі можна не читати, ця писанина не має нічого спільного ні з Конституцією України, в котрій закріплено положення про демократичний суспільний устрій, тобто, про владу народу, ні з Законом про місцеве самоврядування, в котрому влада закріплена за громадою, а не тимчасово найнятими нею посадовцями.
Але можемо і погортати. Там ви знайдете положення про прибирання смітників і видалення перерослих дерев, але жодним чином не знайдете програми дій по розвитку населення до рівня громадян. Чому? Бо якщо забезпечити проведення суспільно-політичної освіти населення, воно ніколи не обере на посади в органах самоврядування популістів та демагогів і, відповідно, тим самим позбавить їх можливості отримувати неймовірні зарплати з 100% надбавками та ще й жирно здобреними корупційними доходами.
Що я пропоную?
Знайти той смітник історії, на котрий вже викинули програму побудови комунізму, і туди ж викинути даний проект. Чому? Бо якщо робоча група не спромоглася розробити корисний суспільству проект, то це не підстава приймати шкідливий. Звісно, дехто ризикує при цьому не отримати закордонних грантодавських коштів, але то дрібниця в порівнянні з тією шкодою, котра може бути нанесена нашій громаді прийняттям цієї стратегії подальшої деградації
