Міністерство соціальної політики, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство фінансів, Державна служба статистики Національна академія наук (НАНУ) затвердили методику комплексної оцінки бідності, про це йдеться у спільному наказі відомств, передають Українські Новини.

Наголошується, що методика розроблена для виконання стратегії подолання бідності.

Методика передбачає визначення 3 груп критеріїв оцінки бідності.

1-а група (основні монетарні критерії бідності): сукупні еквівалентні витрати особи не нижче 75% медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат; сукупні еквівалентні витрати особи нижче фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на душу населення; еквівалентні загальні доходи особи не нижче фактичного прожиткового мінімуму в середньому на душу населення; еквівалентні загальні доходи особи не нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць у середньому на одну людину.

Для основних монетарних критеріїв бідності розраховуються наступні показники: сукупний дефіцит доходу бідного населення; середній дефіцит доходу бідного населення; глибина бідності.

2-а група (інші монетарні критерії бідності): еквівалентні витрати особи нижче риси бідності, що була визначена Організацією Об’єднаних Націй (ООН для країн Центральної та Східної Європи як гривневий еквівалент 5,05 долара  згідно з паритетом купівельної спроможності; середньодушові еквівалентні доходи особи нижче 60% медіанного рівня середньодушових еквівалентних доходів за шкалою еквівалентності Європейського Союзу.

3-я група (немонетарний критерій бідності): наявність в домогосподарствах через брак коштів 4 з 9 ознак депривації (скорочення або повне позбавлення можливості задовольняти основні потреби).

Довідково:

За методологією ЄС до ознак депривації відносяться:

• наявність у домогосподарства заборгованості по виплаті іпотечного кредиту або орендних платежів, рахунків за комунальні платежі, платежів за придбання товарів та послуг на виплату або інших платежів за кредитами;
• нездатність домогосподарства оплатити тижневу щорічну відпустку далеко від дому;
• нездатність платити за підтримання належної температури в житлі;
• нездатність платити за споживання страв з м’ясом, курятиною, рибою (або їх вегетаріанські еквіваленти) через день;
• нездатність оплатити несподівані фінансові витрати за рахунок власних ресурсів (у розмірі законодавчо встановленого прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць у середньому на одну людину);
• нездатність дозволити собі мати телефон (у тому числі мобільний);
• нездатність дозволити собі мати кольоровий телевізор;
• нездатність дозволити собі мати пральну машину;
• нездатність дозволити собі мати автомобіль.