Коли ми молоді та дужі, то не замислюємося, як воно – не мати сил вийти за хвіртку. Не вибрати на базарі саме того шматка сала чи півлітра сметани, які до смаку, не зайти в аптеку чи на пошту. Одинока старість – то завжди боляче. Допомагають у таких випадках соціальні працівники. Вони й у домівці та на городі лад наведуть, і всі необхідні продукти та ліки принесуть, і компослуги сплатять та ще багато інших послуг нададуть.

Треба подати заяву

– У кожному населеному пункті району працюють такі спеціалісти, загалом їх 70, – розповідає завідувач відділення соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) управління соціального захисту населення РДА Алла Волна. – Вони обслуговують громадян похилого віку та інвалідів, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з частковою втратою рухової активності і потребують сторонньої допомоги, соціального обслуговування у домашніх умовах.

Варто зауважити, що відділення не здійснює соціального обслуговування хворих, які потребують цілодобового стороннього догляду (лежачих).

Пенсіонери та інваліди, які потребують обслуговування, подають письмову заяву до управління соціального захисту населення через сільську раду або соціального робітника.

На кожного громадянина, якого обслуговує відділення, ведеться особова справа.

Медичними протипоказаннями для соціального обслуговування є наявність у людини інфекційних, онкологічних захворювань, залежності від психоактивних речовин, алкоголю, психічних захворювань.
Нерідко старенькі, котрі потребують соціального супроводу, не звертаються до терцентру лише тому, що потрібно збирати довідки, інші необхідні папери. А старій людині те клопітно. Втім, їй завжди прийдуть на допомогу і спеціалісти територіального центру, і місцевої ради.

Допоможуть консервувати

Один соціальний робітник обслуговує в середньому 11 – 12 чоловік, навідується до своїх підопічних не рідше двох разів на тиждень, за потребою й частіше. Тож, що входить в його обов’язки? Ось що вказано в інструкції:

– придбання та доставка товарів з магазину та базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються;

– підготовка продуктів для приготування їжі та допомога в приготуванні їжі, миття посуду;

– виклик лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах охорони здоров’я;

– допомога в прибиранні приміщення, прибиранні подвір’я, пранні та прасуванні білизни, заміні постільної білизни, дотриманні особистої гігієни;

– занесення води;

– винесення сміття;

– підбілювання печей, грубок, миття та оклеювання вікон;

– оформлення документів на отримання субсидій та інших видів соціальної допомоги, внесення оплати за комунальні платежі; читання преси, допомога в написанні листів;

– допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку ділянки не більше 0,02 га ), допомога при консервуванні;

– допомога в забезпеченні паливом, занесення палива до будинку;

– вирішення за дорученням громадян,які обслуговуються, питань у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.

На позиченому велосипеді

– Робота у соціального працівника специфічна, має свої складнощі, – зауважує Алла Волна. – До кожного підопічного потрібно знайти особливий підхід. По можливості виконуємо усі їхні прохання. Ось одна бабуся, приміром, попросила, аби ми їй цуценя принесли. Такі люди – самотні, нікому в хаті й слова сказати, тож радіють живій душі, чекають соціального працівника з нетерпінням.

– Нерідко ми, працівники територіального центру, виїжджаємо у села цілою бригадою, – додає спеціаліст Тетяна Сурай. – Беремо із собою медика, психолога, електрика. Обходимо стареньких, цікавимося їхніми проблемами, надаємо допомогу. Як село велике та розкидане, то нам місцеві соціальні працівники навіть велосипеди підшуковують. Ось бачите – у пакеті гумові чоботи, бо різні дороги у селі бувають.