13 квітня 2014 року в Мені зустрічалася з виборцями народний депутат України Ірина Фаріон.

Існує два світи.

Один – світ рабства. Головною цінністю цього світу є правитель – йому потрібно підкорятися й вірнопіддано слугувати, всіляко сподіваючись на милість до себе.

Чи поганий світ рабства? Ні, для людей найпростішого рівня духовної та розумової організації він “саме те, що треба” – не потрібно думати, брати на себе відповідальність, просто вірно слугуй і сподівайся на те, що ця самовідданість буде винагороджена.

Що ще дуже важливо при рабстві, так це прилаштуватися ближче до рабовласника і всіляко допомагати йому гнобити загал – опричникам завжди дістається ситний шматок з владного столу.

Радянська влада, розкуркулення, голодомори, колгоспи, концтабори, партійна монопольність, відсутність свободи слова і думки, пишання минулим і возвеличення вождів, Сталін, Брежнєв, Путін, Янукович – ось деякі опорні точки рабської системи.

Інший світ – світ вільних людей. Головною цінністю в ньому є сама людина та її якості, здатність бути рівним серед рівних і вміти навести порядок на своїй землі та забезпечити її розвиток. Бог, свобода, мова, культура в цілому, турбота про Батьківщину, про благо народу, а не вождів, власний розум, нарешті, – ось обличчя світу вільних людей.

Менщина, яка вона? Міськрада опікується переоцінкою пам’ятника кату України та будівництвом алеї героїв рабської тоталітарної праці. Відділ внутрішньої політики райдержадміністрації робить все можливе щоб не допустити навіть обговорення теми розвитку громадянського суспільства громадською радою при менській РДА – хіба це не плекання так любого радянському чоловіку рабства?

Відсутність розвитку людей. На що роблять ставку найвищі посадовці в Менському районі? На суспільно-політичний розвиток людей, чи на очікування нових царів в Чернігові та Києві, щоб вірно їм слугувати? Судячи з усього, саме друге. Але ж є ще кращий цар, ще величніший, ще потужніший – Цар наших північних сусідів! І, за рабською логікою, саме йому найдоречніше підкоритися! До речі, ряд наших співвітчизників саме цього і прагнуть в Криму та ряду міст Сходу України.

А що далі? Рабам та їх дітям – рабське життя і рабська смерть. Найвища мрія – потрапити в прислугу рабовласників.

Ірина Фаріон. Це докорінно інша культура. Культура свободи, культура вільної людини, культура любові до України. Кажуть, коли до Мени приїздив лідер комуністів Симоненко, великий зал був переповнений захопленими шанувальниками. На зустріч з пані Іриною прийшло не так і багато людей. Чому? Тому, що нам свобода, гідність і розвиток не є потрібними? Тому, що для нас головне ходити на суботники і мріяти про ковбасу по 2,20?

І все ж, давайте послухаємо пані Ірину. Бо саме за її словами міститься справжнє, віковічне благополуччя, в тому числі й матеріальне, благополуччя цивілізованого світу. А за ковбасою по 2.20, в світоглядній мишоловці рабства, чекають неймовірні страждання і смерть. Такий світ, так він влаштований. І чим раніше ми це зрозумієио в Менському районі, тим краще для нас.