Марія ЗЕМЛЯНСЬКА, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для “Нашого слова.

– Отож, мамочка, що у нас тут? Т-а-а-а-к, дисбактеріоз, – не відриваючи очей від результатів аналізів, які щойно зробили, кремезний лікар інфекційного відділення для дітей починає одразу щось писати на клаптику паперу.

– І що ж тепер?.. – розгублено запитує Наталя.

Дорого і не сердито

Два дні тому Наталія потрапила разом зі своєю восьмимісячною донькою до лікарні з ознаками важкого отруєння.

– Лікуватися і ще раз лікуватися! Та ви так не хвилюйтесь, все не так страшно, – побачивши розпач молодої мами, обнадіює лікар. – Дієта та правильне лікування – ось що вам зараз найпотрібніше. А мікрофлору ми потім відновимо!

– Як же так? В лікарні нам ще довго лежати? Що нам їсти можна? – не стримуючи сліз, Наталя закидає лікаря запитаннями.

– Давайте краще все купите, а потім ми з вами спокійно сядемо та обговоримо, – розсудливий лікар не піддається атаці і простягає клаптик паперу. На ньому не менше п’яти позицій.

За хвилину перелякана мама вже в аптеці.

– Добридень. Ось… – простягає папірець мініатюрній аптекарці в смішних окулярах.

Та мовчки зникає за шафами з ліками. За мить вже біля каси складає все назбиране до пакунку.

– Немає тільки «Піобактеріофагу»,– вперше заговорює до Наталі. Тут же вдивляється в монітор. – Зараз його і на складі немає. Але ми можемо для вас замовити. Привезуть післязавтра.

– Може в іншій аптеці є? Ви не знаєте? Нам терміново потрібно.

– Це досить специфічні ліки, їх так просто не знайти. Ви, звичайно, можете обдзвонити інші аптеки. Та навряд чи щось знайдете, – не даючи шансу оговтатися, перепитує. – Так що, будемо замовляти?

Наталі нічого іншого не залишається, як ствердно кивнути.

– Але ви знаєте, що «Піобактеріофаг» дуже дорогий. Вам його потрібно гривень так на 700.

Наталя знову мовчки киває.

За кордоном не хворіють

Серед двох десятків опитаних «Свідомо» знайомих батьків лише одні не потрапляли в таку ситуацію. Дітям усіх інших хоч раз, але обов’язково діагностували дисбактеріоз.

– Вам треба негайно зупиниться і задуматися! Ви ж не на дитяче здоров’я скаржитеся, а на аналізи! І лікуєте не хвороби, а покращуєте аналізи. І не проблеми дитини намагаєтесь вирішити, а проблеми лаборантів! У вазі дитина додає, розвивається нормально, «діатезік», схоже, хвилює вас, а не дитину! Слово «дисбактеріоз» за межами СНД не знають взагалі, – коментує лист однієї з таких мам лікар Євген Комаровський, який став дуже популярним після минулорічної паніки навколо епідемії свинячого грипу. Він наполягає, що хвороби під назвою дисбактеріоз не існує. Відповідно, лікувати його – дурниця.

«Свідомо» взялося перевіряти. Знайти слово «дисбактеріоз» у спеціалізованій медичній літературі за межами СНД виявилося недосяжним завданням. Ані в Європі, ані в США медикам невідомі як сам діагноз «дисбактеріоз», так і термін «аналіз калу на дисбактеріоз».

Відповідно і жодних наукових досліджень з цього питання не проводиться. Дослідження ведуться виключно про те, які зміни мікрофлори бувають і до чого вони призводять.

Відсутній такий діагноз і в ухваленій Всесвітньою організацією охорони здоров’я міжнародній класифікації хвороб. До речі, нею офіційно керується і наше Міністерство охорони здоров’я.

Але дисбактеріоз залишається чи не найпопулярнішим діагнозом в Україні. Про нього пишуть у підручниках та читають лекції студентам-медикам.

Ми почали запитувати «чому?» в авторитетних гастроентерологів та інфекціоністів?

Універсальна хвороба

По-перше, це дуже легкий шлях. У дитини щось болить, батьки йдуть до лікаря, той призначає аналізи і практично 100-відсотково ставить діагноз «дисбактеріоз».

– У нас усі хвороби, які пов’язані не тільки з кишечником, а також з носом та п’яткою, називаються дисбактеріозом, – жартує Федір Лапій, який багато років лікує дітей і викладає на кафедрі дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти.

По-друге, тим лікарям, які дивляться на пацієнта як на гаманець, вигідно діагностувати дисбактеріоз. Терапія, що призначається, – не на один день. Вона складна та тривала. А самі ліки не нашкодять, але й ефект перевірити не можна.

– Коли йде тривале лікування, важко визначити, що ж саме допомогло. Час іде, дитина виростає і проблема сама собою зникає. Постійно можна приймати різні капсули та закваски. Ніхто не заперечує користі кисломолочних продуктів. Їх самі по собі потрібно вживати щодня, а не лікувати дисбактеріоз, – пояснює Федір Лапій.

По-третє, лікарі, особливо молоді, перестраховуються – лікують від усього підряд. Призначають по 10 – 15 препаратів та відправляють на додаткові аналізи.

– Приходять до мене на перший рік навчання інтерни-педіатри, більшість з яких потім стають нашими дільничними. Я їм одразу кажу: єдине, до чого ви можете докотитися, – це ставити діагноз дисбактеріоз. Причому він стане для вас найпопулярнішим. Вони мені: «хі-хі-хі» та «ха-ха-ха».  За рік, після того як вони вже попрацюють, питаюсь: ну що, дисбактеріозу у нас багато? А вони тільки очі опускають.

Коли треба хвилюватися?

Що буде, якщо не слухатися таких лікарів?

– Сьогоднішній рівень знань дозволяє сказати, що ніякі порушення дієти і вживання антибіотиків не призводять до порушення та здвигів мікрофлори, які можна діагностувати по аналізу калу, а тим паче не потребують лікування 20-ма препаратами, – не відриваючись від купи паперів, які щойно принесла секретарка, говорить директор Українського науково-дослідного центру Інституту харчування Олег Швець. Він є головним позаштатним дієтологом МОЗу.

– Наш кишечник – орган, який активно заселений бактеріями. Це знаєте, як зоопарк з дуже різноманітним видовим розмаїттям, – пояснює експерт номер один.

У нашому кишечнику завжди є і кишкові палички, і кисломолочні бактерії, і біфідумбактерії, і ще пара десятків інших менш відомих, але не менше потрібних мікроорганізмів. Їхня комбінація і називається мікрофлорою. Ця мікрофлора виконує десятки важливих функцій. Як от синтезує вітаміни, підвищує активність кишкових ферментів. Ну і, звичайно, підтримує імунну систему, 70% якої формується саме у шлунку.

Зміни мікрофлори деякі лікарі і називають дисбактеріозом. Але вони можуть бути від віку, їжі, води, від нашого самопочуття. Змінюватися мікрофлора може навіть від пори року.

Які ж ліки приймати? Ніякі.

– Якщо немає такого діагнозу – то, відповідно, і лікування він не потрібне, – на останок додає головний позаштатний дієтолог МОЗу.

Хвилюватися треба лише якщо є інші ознаки хвороби: втрата ваги, хронічний пронос, відставання дитини у розвитку. Тоді це привід йти до лікаря. Але знову ж таки не до аптеки, а до хорошого діагноста.

– Причиною дисбактеріозу можуть бути отруєння, прийом антибіотиків, неякісна їжа, загальне зниження імунітету, – пояснює головний гастроентеролог Міністерства охорони здоров’я Наталія Харченко. Вона теж підкреслила: дисбактеріоз – це не хвороба, а симптом.

– Лікарю, що нам робити? У нас дисбактеріоз! – таке лікар Лапій практично щодня чує від переляканих батьків.

– І як він у вас проявляється?

– Ні, лікарю, ви що, не розумієте? У НАС ДИСБАКТЕРІОЗ!

– Так чим він вам жити заважає?

– Ну… Ми ж аналізи здали. Ось… Якісь кишкові палички виявили.

– А дитина взагалі нормально себе почуває?

– Ага.

– Бігає, грається…

Погоджуються.

– А знаєте, чому у моїх дітей немає дисбактеріозу? – питає лікар.

– Ви правильно харчуєтесь та якісь ліки приймаєте?

– Ні. Просто аналізу жодного разу не здавали…

Коментарі закриті.