Стольненську школу можна вважати прогресивною. Учні показують гідні результати на різноманітних олімпіадах, конкурсах та у змаганнях. А в походи разом з учасниками місцевого клубу здорового способу життя ходять люди, які не те що вже давно не школярі – самі навіть не місцеві.
Лайливих штрафують
– Перші три дні походу нарікання дозволяються, бо всім важко, – каже керівник туристичного клубу «Живчик» Алла Бут. – Далі всі мають «втягнутися». Хто лається – отримує «хрестик», у кого таких штрафних «відзнак» найбільше, по завершенні походу миє казанок. Ох і нелегко його віддраїти від товстого шару кіптяви! Про сигарети та спиртне у нас не може бути і мови.
Турклуб, він же клуб здорового способу життя «Живчик» бере початок із 1996 року. Саме тоді відбувся перший похід під керівництвом Алли Анатоліївни. Вона працює шкільним психологом, але має солідний туристичний досвід. Де тільки не побувала з вихованцями за роки існування клубу. У минулому році ходили у ювілейний 25-ий похід, мандрували по Карпатах, здійснили сходження на Говерлу.
Нема мотузки – нема змагань
Учасниками походів стають не тільки школярі-гуртківці, а й ті, хто давно попрощався зі школою. Щороку на початку серпня відбувається похід-зустріч для колишніх учнів школи. Іноді задля цікавого досвіду приєднуються і зовсім чужі люди, та під кінець подорожі усі стають наче рідні.
– Цього року запланували подорож до Криму, але на сьогодні до походу фінансово готові лише четверо учасників, – зітхає Алла Анатоліївна. – Усі витрати ми покриваємо власним коштом. Лише одного разу відділ освіти райдержадміністрації виділив нам 700 гривень. І досі шкодую, що не купили на ці гроші спорядження. Не вистачає мотузок, карабінів, килимків, про рюкзаки я взагалі мовчу. Нещодавно депутат подарував нам кілька карабінів, наразі їх маємо лише 19. А треба мінімум 40, щоб узяти участь у змаганнях із краєзнавства та туризму. Такі змагання проходитимуть із 21 по 25 травня у Седневі. Ми туди якщо і потрапимо, то тільки у якості глядачів, а могли б гідно представити наш район. Продемонструвати свої туристичні навички не зможемо через те, що не маємо спеціального туристичного обладнання. Навіть мотузки нема за що купити.
Неймовірно, але факт
Діти у походи потрапляють дуже різні – як креативні, так і проблемні. Є у нас і діти трудових мігрантів, яким не вистачає батьківської уваги. У це важко повірити, але деякі юні туристи завдяки мандрам «Живчика» вперше здійснили подорож поїздом.
У походах трапляється багато надзвичайних випадків. Одного разу намет підрили дикі свині, іншого разу в горах за ніч добряче притрусило снігом, потрудилися, доки вибралися. Один з «ветеранів» нашого туристичного руху під час походів двічі ставав… татом! Діточки ніяк не хотіли з’являтися на світ у визначений термін, наче щось відчували: тільки татко за поріг, і їм на білий світ пора, дарма, що трохи завчасно.
Створюють книгу пам’яті
– Усього на базі нашої школи працює 15 гуртків, – розповів «Нашому слову» директор Стольненської школи Сергій Бредюк. – Серед кращих варто відмітити ляльково-драматичний гурток «Коротунчики», яким керує Валентина Оліфіренко, досягають успіхів і вихованці Оксани Семироз, яка керує студією образотворчого мистецтва «Дивосвіт», гарно танцюють у гуртку для молодших школярів Наталії Семироз.
– Копітка робота ведеться у гуртках військово-патріотичного напрямку, – додає заступник директора з виховної роботи Надія Мелашич. – Одразу кілька гуртків готують проект «Сповіді, обпалені війною». Вихованці Галини Антоненко, Валентини Богдан та Надії Федорик збирають спогади учасників та дітей війни, фронтові листи, фото тих часів, щоб створити книгу пам’яті свого краю.
Успішно працює краєзнавчий гурток районного Центру дитячої та юнацької творчості «Сіверяни». Вихованці Алли Бут нещодавно завершили пошуково-дослідницьку роботу для всеукраїнського конкурсу «У нас одне коріння». Діти разом із педагогом знайшли нащадків генерального писаря Лівобережної України Андрія Безбородька, який похований у Стольному. Виявилося, що одна гілка його нащадків мешкає у Франції, а інша – аж у Африці. Там потомки Безбородька займаються розведенням крокодилів на власній фермі.
