Митець-аматор з Феськівки на власні очі бачив, як знімалися найпопулярніші у Радянському Союзі кінострічки.

IMG_0003Уродженець Феськівки Василь Фесюн все життя вважав себе художником-аматором, адже малюванню ніде не вчився. Але у його роботах відчувається талант, хоча його обдарованість і не підтверджена дипломом художньої академії. Фото автора.

Із менянином Василем Фесюном мені випало познайомитися саме завдяки його творчості. Одну з картин Василя Захаровича побачила на стіні у приміщенні управління праці та соціального захисту населення РДА. Від невеликого полотна віяло спокоєм, воно створювало просто-таки казковий настрій.

Озброював літаки

Надзвичайний настрій може створити навколо себе і сам автор картин. Хоч Василь Захарович уже третій рік не ходить через проблеми зі здоров’ям, але тримається бадьоро та й виглядає у свої 89 так, що будь-який 70-літній позаздрить.

Народився та зростав Василь Фесюн у Феськівці. Як тільки закінчив десятирічку, юнака забрали до лав Радянської Армії, повезли аж на Далекий Схід. Трохи згодом почалася війна, Василь опинився у діючій армії. Під час бойових дій був майстром по озброєнню літаків. Велика Вітчизняна для юнака закінчилася у Польщі.

Після перемоги Василь Фесюн влаштувався на громадянську службу у Львові. Закінчив юридичну школу, працював секретарем райвиконкому, згодом – інспектором центрального управління статистики.

У 1958 році старший брат покликав Василя до Сибіру. На той час Василь Захарович вже був одружений, мав сина. Але вагався недовго і вирушив у далекий путь. Аж до початку 80-х років працював юристом в далекому Іркутську, але всі ті роки душею линув до України.

Бачив Будулая і Жеглова

Коли вийшов на пенсію, вирішив-таки переїхати до України. На сімейній нараді обрали Одесу – гарне місто, є море…

Василь Захарович влаштувався до воєнізованої охорони на Одеській кіностудії. Ох і надивився за роки служби на знаменитих акторів! Саме під час його роботи на кіностудії там знімали такі відомі на весь Радянський Союз стрічки як «Повернення Будулая» та «Приморський бульвар».

Несподівано захворіла дружина. Галина Дмитрівна згодом хоч і одужала, та після хвороби жінку наче підмінили. В родині почався розлад, подружжя розійшлося. Василь Захарович залишив родину і поїхав на малу батьківщину, оселився в Мені.

Картини роздарував

Малювати Василь Захарович почав ще в школі, не полишав улюблене заняття і в дорослому житті. При серйозній роботі віддушину знаходив у творчості, такій милій його серцю. Олійними фарбами написав понад два десятки полотен, але залишилось у нього їх усього кілька – решту подарував друзям та знайомим.

Василь Захарович жодного разу не малював на пленері – на відкритому повітрі з натури, бо ніколи не мав мольберта. В основному відтворював на полотні репродукції картин, цікаві сюжети з поштових листівок. Хоч намальовані картини і не з натури, але кожна має свою неповторну атмосферу, яка створює ефект присутності. Дивишся на осінній ліс, чи зимову галявину з хатинкою – і вже сам немовби опиняєшся там.

Душа компанії

А ще Василь Захарович має неперевершене почуття гумору, знає напам’ять безліч творів Павла Глазового та Степана Руданського. Поки міг ходити, завжди примудрявся розвеселити будь-яке товариство. Під кінець нашої розмови продекламував кілька гуморесок. Та так майстерно, немов справжній заслужений артист! Слухаючи виступ Василя Захаровича, починаєш мимоволі посміхатися, а згодом і сміятися вголос. Які ж люди живуть поруч з нами – зірки естради відпочивають!

Коментарі закриті.