Хто і навіщо руйнує менську «повишену»?У Мені повним ходом ідуть демонтажні роботи поблизу підвищеної залізничної колії, котру меняни називають «повишена». Знімають і вивозять бетонні плити, на які раніше вивантажували вугілля і щебінь. У менян і деяких громадських активістів є безліч питань з цього приводу, навіть звинувачують владу у бездіяльності.

Чиє воно є?

Під’їжджаємо до паливної бази. Здалеку видно вантажівку із маніпулятором, що вантажить ті злощасні плити, поряд кілька штабелів уже знятих. Працюють двоє чоловіків. За усіма відповідями посилають до керівництва: «Ми тут наймані працівники, робимо, що скажуть, а іншим не цікавимося».

Найближче начальство – на станції «Мена», за кількасот метрів від подій.

– Територія «повишеної» перебуває під нашим наглядом, але на балансі у нас не стоїть, – повідомив начальник станції Юрій Пилипенко. – Її власник – Конотопське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №5. Звідти надійшов наказ на демонтаж, від них працюють люди і техніка.

Знаходимо телефон конотопського керівництва.

– Так, це наше рішення, – підтверджує керівник Конотопського БМЕУ №5 Євгеній Барладян. – Можу пояснити, чим це викликано. Зараз «Укрзалізниця» проводить реорганізацію і звільняється від об’єктів, у яких не має потреби. До того ж, частина вантажного двору у Мені, про який іде мова, а саме плитове покриття, давно списане. Дозвіл на його ліквідацію надало Міністерство транспорту. Сама рампа (залізничне полотно та цегляно-бетонна основа) поки що залишається, бо має ще високу залишкову вартість. Але до неї також згодом дійдуть руки.

Плити їдуть до Корюківки

Чи могли вплинути на ситуацію райдерж­адміністрація і міськрада? Адже зовсім непогано було б для потреб райцентру чи району прикупити за смішною ціною (32 гривні з ПДВ за штуку) якусь кількість списаних, але цілих і досить міцних бетонних плит. Та й взагалі, чи мають районні керманичі стосунок до демонтажу?

– Райдержадміністрація рішення про зняття вимостки не погоджувала, – запевняє перший заступник голови Менської РДА Володимир Василенко. – Та й не могла погоджувати, адже цей об’єкт не належить району. То як ми можемо розпоряджатися чужим майном? Я не прихильник демонтажу, але є господар і є його рішення. Єдине, що нам вдалося, то це дійти компромісу із покупцем, що частина плит залишиться, щоб можна було нормально вугілля відвантажувати.

Заступник міського голови Юрій Стальниченко повідомив, що за такою ціною від плит би не відмовилися, але ні про сам продаж, ні про його умови нічого не знали: земля ж бо залізниці, міську громаду до відома не ставили.

От і поїхали плити до сусідньої Корюківки. Приватний підприємець, що їх купив у залізниці, зразу ж і покупця знайшов. Ним стало ПАТ «Слов’янські шпалери КФТП». Зі слів економіста цього підприємства, який назвався Олександром Володимировичем, матеріал піде на будівництво стоянки для автотранспорту. Ціну закупівлі повідомити відмовився – комерційна таємниця.

Така доля і вежу чекає

Але це ще не все. Керівник Конотопського БМЕУ №5 розповів, що лише на його дистанції знаходиться близько 300 об’єктів, які підлягають демонтажу: склади, водонапірні вежі, інші будівлі. Зокрема, водонапірні вежі на станції Низківка та у Мені. Та, що «полонені німці будували».

– Вона також аварійна, – запевнив Євгеній Барладян. – Якщо хтось захоче розібрати її самостійно, ми будемо лише раді. Прошу зацікавлених звертатися до мене особисто.

Коментарі закриті.