ГР19 лютого 2015 року відбулося перше засідання громадської ради третього формування при Менській райдержадміністрації.

 

Ми живемо в часи змін і вже вкотре намагаємося перейти від старого, непридатного для життя, до нового, сучасного. І межа між минулим та майбутнім проходить по багатьох критеріях. Розглянемо деякі з них.

Приємне чи корисне?

Власне, це тема моралі і раціональності. В усталених суспільствах мораль вже сформована і вивірена на відповідність раціональності, далекоглядній корисності людям, тому жодного протиріччя між ними не виникає.

Інколи, як то було в Радянському Союзі, обговорення раціональності забороняють. Відповідно, життя стає все більш і більш невідповідним головним людським потребам, з часом суспільство приходить в занепад, а країна руйнується та розвалюється.

А що далі? Все залежить від того, кількість яких людей в суспільстві виявиться більшою, тих хто здатен проаналізувати суспільне життя та змінити його так, щоб руйнація перейшла в розвиток, а біди поступилися місцем щастю, чи тих, хто воліє користуватися методами, котрі дозволяли йому раніше виживати в потворній суспільній системі.

Якщо більшість виявиться неохочими думати та аналізувати, неохочими моделювати та втілювати успішне майбуття, то для них шлях один – найперше, боротися з усім розумним, а по-друге, прагнути абсолютної влади. Так було в Росії після приходу до влади червоних, так було в Німеччині після приходу до влади коричневих.

Найжахливіше питання для неохочих думати, це прохання пояснити щодо їх пропозицій чи дій: “Навіщо, які віддалені наслідки це матиме?”. Замість відповіді по суті ви завжди почуєте – так подобається мені і більшості. Спробуєте наполягати – вимагатимуть заборонити оприлюднення сказаного ними. Чому? Мабуть, розуміють, що можуть виглядати дуже негарно в очах розумних людей. Щоправда, в такому випадку залишається можливість сказати, що журналіст все переплутав.

Але особливо негативні емоції в неохочих думати викликає відеозапис – тут же не скажеш, що то камера все переплутала. Свого часу довелося привчати до відеозапису міськраду, спочатку навіть міліцію викликали для захисту від публічності. Нині без проблем, навіть турбуються завжди – чи не забуду я прийти на сесію. Культура вже трохи інша, вища, більш цивілізована.

Щодо ж громадської ради, то нові члени не в захопленні від відеозапису. Після засідання підійшов Юрій Цигипа з проханням показати посвідчення журналіста. Показав і дав сфотографувати. Потім підійшла Надія Абдрахімова з проханням показати сплату членських внесків – показав. Кажу – заплатив раз на рік. Ні, заперечує, керівник обласної організації сказав, що платити потрібно щомісячно. Вже на вулиці Тетяна Морозова від “Менщини” поцікавилася посвідченням. А Василь Леоненко, виходячи з залу пообіцяв: “Я доб’юся, щоб він не знімав!”.

Що тут сказати? Якщо громадська рада буде діяти в режимі емоційному, позараціональному, закритому від суспільства, то який сенс витрачати на неї час? В кінці кінців, доки ще в Україні не встановлена диктатура, є безліч інших способів розвивати і суспільство, і державу.

Смішне і небезпечне

Прояви нерозумності зазвичай смішні. Звісно, коли вони проявляються в середовищі розумному. Якщо ж загальний рівень розумності виявляється недостатнім, тоді нерозумність стає страшною.

Як діють розумні люди? Вони виробляють корисні всім норми поведінки і слідують їм. Нерозумні люди на це нездатні. І тому вони намагаються захопити адміністративну владу над людьми, звісно ж, з найкращих, за їх словами, прагнень. Само собою те, що вони починають робити здобувши владу, щонайменше виглядає смішним. Тут би вибачитися, мовляв, не в свої сани сів та піти з посади. Але історія показує, що нерозумні люди заради збереження влади воліють влаштовувати громадянські війни, голодомори, масові репресії, подібне.

Сьогодні ми в дуже складному становищі. І в основі його загальна, залишена нам від Радянського Союзу нерозумність. Після здобуття Незалежності ми замість пошуку розумності почали обирати демагогів, а пізніше їх же в якості багатіїв. Цілком закономірно такі наші дії призвели до руйнації економіки і війни.

Якось воно вже не до сміху, зовсім. Що далі? Знову засилля шарикових та швондерів з їх безумними проектами то світових революцій, то масової колективізації-індустріалізації, то іншої ахінеї? Що може постати на заваді безумству?

Кажу прямо – внутрішня нерозумність вже призвела до економічної руйнації та війни. І замість того, щоб прагнути стати розумними та почати працювати на щасливе життя, дехто з найбільш активних загрався у війну, сьогодні вимагає щоб всі відправили на війну своїх дітей, а завтра питатиме: “Чому ти і твої діти ще не загинули на війні?”. Як таким людям пояснити, що українцям потрібне зовсім інше? Що безглуздя і смерті від своїх північних сусідів і внутрішніх безумців вони натерпілися вже вволю? І що якби не внутрішні безумці, то замість розрухи та війни ми б вже мали сучасне цивілізоване життя? Батьківщину захищати потрібно, в тому числі й від зовнішнього ворога. Але найперше її потрібно захистити від внутрішньої нерозумності.

Ось чому перед нами сьогодні єдина проблема – стати розумними. Бо якщо ми виявимося неспроможними до того, то ніщо і ніхто нам не допоможе вижити.

Ось такі от думки після дуже неоднозначного першого засідання громадської ради.

Коментарі закриті.