Громадська рада при Менській районній дережавній адміністрації11 квітня відбулося засідання громадської ради при Менській райдержадміністрації. Розглянуте на ній питання ОСББ просто показую, жодним чином не коментуючи, – бажаючі це можуть зробити самостійно. Я ж сконцентруюся на темі розвитку громадянського суспільства.

Передісторія

Є речі неймовірно важливі, засадничі, доленосні. Саме від них залежить все інше. До таких важливих речей, найперше за все, відноситься система суспільних взаємостосунків, або, по іншому – суспільний устрій. Варто в останньому допустити хибність, і все летить шкереберть. Ось, приміром, сторіччя тому в сусідній Росії поклали в основу суспільного устрою класову ворожнечу, а трохи пізніше в Німеччині расову зверхність, і заколотило в пропасниці весь світ. Не оминула та біда й Україну, обернувшись горами трупів та ріками крові.

Звісно, добром це не могло скінчитися, спочатку згинув фашизм, а потім розвалився і комунізм. А інші країни, котрі в основу свого суспільного устрою поклали більш досконалі взаємовідносини, розвиваються й процвітають.

У чому полягає проблема України? У тому, що суспільний устрій був і є оснований на брехні. На словах, ще з сталінських часів, в

нас найкраща в світі демократія. А на практиці – звичайнісінький тоталітаризм. Тобто, словоблуддям прийнято прикривати непридатний не лише для розвитку, а й для виживання в сучасних умовах суспільний устрій.

Чи можна жити при тоталітаризмі? Звісно, можна. Більше того, на початкових стадіях розвитку людства він був єдино можливою формою об’єднання розрізнених особин в суспільство. Але на сьогодні нічого, окрім поступової руйнації суспільства та держави і вимирання населення, він забезпечити не може.

Розуміння

Україна руйнується – це бачать всі. «Лижі» непридатного суспільного устрою вже давно «не їдуть». Однозначно в Україні потрібно міняти суспільні взаємовідношення на більш досконалі. Найбільш розумній частині українців це зрозуміло. Мабуть, саме тому в Україні зараз розробляються і відповідні програми по конституційній реформі, по розвитку громадянського суспільства, демократії тощо.

Консультації

Перед тим, як виносити питання розвитку громадянського суспільства на громадську раду, я провів відповідні консультації з фахівцями районної ради, райдержадміністрації та їх структур тощо. Усі вважають, що розвивати громадянське суспільство обов’язково потрібно.

Потім мені сказали: що ж, мовляв, їм було казати, якщо Трегубенко причепився з своїми домаганнями? Ні, не такі це люди, не того рівня, щоб ганьбитися бездумним підтакуванням.

Дивний початок

На попередньому засідання громадської ради домовлялися порядок денний обговорювати президією. Але при підготовці даного засідання завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Менської райдержадміністрації Валентина Оліфіренко, котра за сумісництвом є і секретарем громадської ради, проте не є її членом, вирішила діяти по іншому.

Голова громадської ради Тетяна Руденко захворіла. За логікою речей, в такому випадку засідання мав би проводити заступник, тобто, автор цих рядків. Хоча мені це робити і не хотілося б, оскільки заважало б більш важливому – здійснити відеозапис засідання. Проте Валентина Оліфіренко вирішила з самого початку жорстко покерувати і обрати головуючим на засіданні надійного Валерія Магулу. Як це виглядало, читачі можуть побачити на відеозаписі.

Щоб хоч якось виправити, довелося взяти керівництво в свої руки і цілком природнім шляхом передати головування Валерію Магулі.

Потім розглянули питання ОСББ

Розвиток громадянського суспільства – відмова

Нарешті перейшли до розгляду питання: «Про започаткування створення комплексної програми розвитку громадянського суспільства в Менському районі». Переповідати не варто, краще подивитися.

Зауважу тільки, що демократичний світогляд забезпечує його носіїв безліччю неймовірно ефективних механізмів. Зокрема, в даному випадку те, як завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Менської райдержадміністрації Валентина Оліфіренко намагалася використати адміністративні методи для недопущення започаткування роботи громадської ради в напрямку розвитку громадянського суспільства, яскраво показало розбіжність між потребами часу, проголошуваними цілями і практикою діяльності деяких державних структур. Чи варто було боротися проти таких дій? Звісно ні, краще просто показати ці методи суспільству.

Цікаве і твердження Михайла Бурмаки про те, що Трегубенко намагається використати громадську раду для власного піару. Тут все з точністю до навпаки – потужним піаром Трегубенку виявилася відмова громадської ради долучитися до роботи по розвитку громадянського суспільства в районі. Трегубенко цією роботою на громадських засадах займався, займається і буде займатися незалежно від існування громадської ради та держадміністрації з її «сектором інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю». Тому дана відмова тільки піарить Трегубенка, котрий працює на інтереси громади та держави, і в досить неоднозначному світлі виставляє громадську раду з її відмовою.

До речі, сама громадська рада є елементом громадянського суспільства. І її попередня діяльність довела свою корисність громаді. Але різниця між Трегубенком і тими, хто в громадській раді не підтримав прагнення спільно діяти на розвиток громадянського суспільства, полягає в тому, що Трегубенко діє на те, щоб господарями і даної території і держави в цілому був кожен українець, а другі прагнуть і далі продовжувати традиції сумнозвісної КПРС, котра прагнула докорінно іншого – очолювати українців і керувати ними.

Втім, дивіться відеозапис.

Причина

В Чернігівській області діє Обласна програма сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства на 2012 — 2015 роки «ЧЕРНІГІВСЬКА ГРОМАДА» . Чому ж сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Менської райдержадміністрації замість, здавалося б, логічної підтримки ініціативи Трегубенка, доклав максимум зусиль для її блокування? Відповідь проста – на сьогодні державні структури і Трегубенко розуміють роль громади і громадянського суспільства докорінно по різному. Для першого, громадянин, його властивості, громада та її роль в суспільстві є первинними, основоположними, засадничими, від котрих залежить все інше. Для державних же структур, громадянське суспільство є чимось допоміжним, сприяючим державі та її посадовцям.

Що далі?

Звісно ж питання не в громадській раді – вона своє «Ні!» сказала чітко та однозначно. Але потреба розвитку українського суспільства не зникла. Як забезпечити розвиток і місцевих територій, і держави в цілому?

Вже після громадської ради, в ході обговорення виниклої ситуації, з’ясувалося, що в даних питаннях і сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Менської райдержадміністрації, і відповідний обласний департамент керуються настановами центральних державних установ.

Звісно, формування громадянського суспільства «згори» тими структурами, котрі самі були утворені волевиявленням громадян (інша річ, чи достатньо свідомим було те волевиявлення), виглядає трохи дивно. Але якщо вони виявляться здатними до реального розвитку громадянського суспільства в Україні, то їх зусилля зможуть докорінно покращити стан справ в Україні.

Проте їх діяльність цілком може носити й інший характер – при правильних словах про необхідність розвитку громадянського суспільства, місце може мати фактичне ведення боротьби з тим самим розвитком.

В даних умовах автором цих рядків проведено перемовини з відповідними структурами Кабінету міністрів, Адміністрації Президента та Інституту стратегічних досліджень. Після вивчення певних документів на адресу ряду установ будуть надіслані звернення, з метою дуже чітко конкретизувати їх позицію по баченню шляхів розвитку українського суспільства і держави. І, в залежності від суті отриманих відповідей, можна буде визначитися відносно подальших дій.

Можливо, вдасться досягти взаєморозуміння і спрямування зусиль на загальне благо, на що автор цих рядків щиро сподівається. Але не виключена можливість і протистояння, що є найменш бажаним. Звісно ж, читачі про те будуть поінформовані і матимуть можливість самостійно визначитися відносно того, що саме їм потрібно робити заради свого кращого майбутнього і кращого життя для своїх дітей.

Коментарі закриті.