Луки, де випасають корів, офіційно не оформлені. Тож будь-хто може їх орендувати і не пустити туди череду.
Індивідуально або разом
Законодавством передбачена індивідуальна оренда ділянок для випасання худоби. Та спробуй кожному селянину це зробити: і важко, і не практично. Не будеш же корову на своєму клаптику до кілка прив’язувати.
А ось органи місцевого самоврядування можуть створювати громадські пасовища. Для нашої місцевості передбачені норми: 0,7 – 1 га на корову.
Найпростіше і законодавчо чітко визначено, що в разі розміщення ділянки для випасу худоби у межах населеного пункту місцева рада самостійно приймає рішення про утворення громадського пасовища. Вона розробляє проект землеустрою з наступною реєстрацією ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрацією права комунальної власності в Державному реєстрі прав.
– Розпорядником земель, які знаходяться поза межами населеного пункту, є головне управління Держземагентства в області, – пояснює начальник відділу Держземагентства у Менському районі Владислав Кочубей. – Сільські ради мають звернутися з відповідним клопотанням до обласного управління Держземагентства (скільки ділянок, стільки і клопотань) та надати схеми їх розміщень, отримати дозвіл, замовити розробку проекту землеустрою по їх відведенню і затвердити розроблений проект.
Свідоцтво про право власності на земельну ділянку для громадського пасовища надає Державна реєстраційна служба. Контроль за використанням пасовища на відведених землях здійснює місцева рада.
Шляхи тернисті
Питання «нічийності» пасовищ піднімається вже давно, але усе якось руки не доходять чи паперова тяганина на перешкоді стає.
– При нашій районній раді існує комунальне підприємство «Менакомунпослуга», – говорить начальник відділу правового забезпечення районної ради Дмитро Лукаш. – Це підприємство також могло б взяти землі для випасів у оренду (постійне користування) і передати для потреб сільським громадам. Було проведено семінар для всіх сільських і селищних голів, запрошувалися фахівці Держземагентства. Запропонували очільникам поговорити з людьми, ознайомитися із їхньою думкою на загальних зборах.
Та, мабуть, народ побоювався, що «район землю забере», а, може, не завважили за необхідне цим займатися. Усі необхідні документи до райради надали тільки Бірківка, Осьмаки та Ушня.
– А потім розпочалися якісь дивні речі, – продовжує розповідь Дмитро Олександрович. – Обласне управління Держземагентства почало вимагати ще якісь додаткові документи, хоча Земельний кодекс передбачає надання лише клопотання та графічних зображень. Вони посилалися на якісь методичні рекомендації, але ж у кодексі все чітко визначено. Направили копії статутів, довідки, витяги – знову щось не відповідає. Так дозвіл на виготовлення документації на передачу земельних ділянок у постійне користування і не отримали до цього дня.
Макошинці змогли частково
У Макошине проблему вирішили по-своєму, та й то не повністю.
– Громада вирішила взяти в оренду близько 50 гектарів невитребуваних паїв сіножатей, щоб там випасати худобу, – розповідає селищний голова Валерій Кравцов. – На загальних зборах ще 2008 року власники корів вирішили оформити ці землі на місцеву жительку Любов Обушну. Вона платить оренду із коштів, що надають господарі корів, худоба пасеться, усі задоволені.
Тільки ж у Макошине аж шість черед, більше 450-ти голів.
– Підготовили документи ще на три поля, – каже селищний голова, – та отримати землю із державної в комунальну власність не можемо до цих пір. Чого нас так гальмували в області – не знаю. Зараз змінилася влада в державі, міняються закони, то, може, щось і вийде.
Що є більшою перешкодою офіційного оформлення пасовищ – бюрократизм чиновників, хитрі «підводні течії» чи не надто активна діяльність сільських і селищних громад та їх очільників – судити не нам. Одне ясно абсолютно точно – справу потрібно якнайшвидше довести до завершення. Може так статися, що доведеться міняти корову на козу і припинати її на межі. Бо більше ніде буде…
