На храмі Святої Покрови у Березні минулого понеділка золотом засяяв купол, увінчаний хрестом. Завершено ще один етап у відновленні цієї святині.

Триста років випробувань

Історія культової споруди довга і непроста. Отець Василь (Благочинний храмів Менського округу Василь Дендак) розповідає, що в архівах збереглися свідчення про заснування Свято-Покровської церкви в Березні аж у 1692 році. За час свого існування храм пережив не одну руйнацію і відбудову. За радянських часів кілька десятиліть в цьому приміщенні був місцевий Будинок культури, а сьогодні воно знову належить церковній громаді.

Ініціатором і організатором повернення прихожанам і відновлення храму є отець Василь. Саме під його керівництвом колишній осередок світської культури поступово перетворюється на вогнище культури духовної.

За останні роки зроблено немало. Зокрема, доведено до ладу ту частину приміщення, де зараз діє церква Великомученика і цілителя Пантелеймона, на другому поверсі обладнано трапезну на 300 осіб і навчальний клас для дитячої недільної школи. При благоустрої території біля храму знайдено старовинний колодязь, завалений сміттям. Нині, після проведеного ремонту, до цього колодязя сходяться за смачною і цілющою водою не лише прихожани церкви.

У планах церковної громади – зробити храм Святої Покрови у Березні окрасою селища.

Усім миром

Щоб здійснити задумане, треба чимало коштів і зусиль. За словами отця Василя, на виготовлення і встановлення купола гроші жертвували прихожани і Свято-Покровського, і Петро-Павлівського селищних храмів. Головними ж благодійниками виступили місцеві підприємці Віктор Єжкун, Михайло Ємець, Володимир Кулініч, Олексій Конопля, Антон Забродський. Коштом Юрія Ємця виготовлено накупольний хрест.

У вирішенні архітектурних питань допомогу надає Василь Мінєйко – уродженець Березни, а нині житель Чернігова. Купол власними руками створили Олексій Євган та Андрій Гром – прихожани, добре знайомі з будівельною справою. І лише для покриття металом «під золото» довелося найняти бригаду спеціалістів із Вінниці.

Немало значить і обопільне взаєморозуміння і взаємодопомога між селищним головою Володимиром Павленком та отцем Василем.

– Ми просто приречені на співпрацю, – посміхаються обидва, – бо багато проблем прихожан є, власне, проблемами нашої селищної громади, тож вирішувати їх доводиться спільно.

Історичний момент

В обідню пору минулого понеділка, як тільки підйомний кран повернув на територію Свято-Покровського храму, березнянці потроху стали збиратися тут же. Десятки людей спостерігали, як велично плив до синього неба золотий купол, як, здавалося, легко ліг на вершечок древніх церковних стін. Історичний момент фіксували на камери і мобільні телефони.

Перед тим, як підняти накупольний хрест, частина прихожан приклалася до нього. Похмура церква ніби ожила, гордо тримаючи на напівзруйнованих плечах свою головну прикрасу. Дай же Боже, щоб відродилася-розквітла і простояла так ще не одну сотню літ!