Хто не кохав і не клявся природі?
В очі казав браконьєру:
«Ти злодій!»
Мокрий та радісний юшку варив,
Спав просто неба у затишку див.

Приспів:
Станемо щільно,
завзятими будем,
Миром природу врятуємо, люди.
Щоб проростало турботи зерно,
Щоб не казали
в майбутнім: «Було…»

Хто не втомився
від знайдених сіток,
Бачив сполохане осінню літо,
Їхав вклонитися плесам Дніпра,
Хоч не близькою дорога була.

Приспів.

Знаю, задумався кожен із друзів:
Землю не лишим
нащадкам в нарузі,
Бо вона мати, єдина для нас,
А пригадаємо неньчин наказ…

Приспів.

– Знай, поважай старших
завжди, дитино,
Також і край наш,
багатий, єдиний.
Бо без пісень серед віт солов’я
Стане асфальтно-бетонна земля.

Приспів.

Микола ГРЕЧУХА. м. Мена.