У національному вбранні французів не відрізнити від українців.
У Мені та Дягові побували шестеро представників асоціації «Люба Лор Україна» з Франції. Три подружні пари проживали у менських родинах та пізнавали наше життя «зсередини». Гості каталися на снігоході, фотографувалися з вилами та купували шапочки на Троїцькому базарі. А ще укотре отримали безліч вражень від гостинності та традицій нашого краю.
Привезли «гуманітарку»
Гостювали французи у сім’ях вихованців спортивно-циркового колективу «Фієста», адже саме завдяки закордонним гастролям наших дітей і встановилися дружні зв’язки з асоціацією, яка сприяє культурному обміну між Україною та Францією. До нашого району гості прибули 24 лютого. До того кілька днів подорожували містами України: побували у Києві, Львові та Чернігові. Скрізь приймали добре, але найбільше іноземцям припав до душі колоритний прийом у менських родинах.
Президент асоціації Данієль Бедлем та його колеги побували у центральній райлікарні. Привезли гуманітарну допомогу: 20 комплектів дитячої постільної білизни та одяг для малят. Завітали також і до районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, вручили вісім комплектів дитячого одягу.
– Ось цього теплого светрика французька бабуся сплела спеціально для того, щоб ми передали вам, – розповіли гості.
За дарунки, які привозили раніше, вони просили відзвітувати – хотіли переконатися, що все було використано за призначенням.
Ледь не «хильнули»
Один із членів французької делегації займається фермерством. Із величезним інтересом «любалорівці» відвідали Дягову, де керівник місцевого фермерського господарства Олексій Бутенко провів для них цікаву екскурсію.
– Наші гості не могли надивуватися на безвідходне виробництво у цьому господарстві, – розповідає Олена Толстая, мама вихованки «Фієсти». – Вразив їх і розмір нашої картоплі: у них, виявляється, бульба менша родить. І корови їхні менше молока дають. Французького фермера зацікавило те, що чимало процесів у нас люди виконують вручну, у Європі все робиться більш механізовано. Дехто навіть із вилами фотографувався.
У якості презенту гості отримали рапсову олію.
– Одразу повідкривали пляшки та хотіли спробувати, що воно таке, ми ледь зупинили їх! – згадує курйоз Олена Федорівна. – Швиденько пояснили, що то – олія, і пити її не можна.
Французьких візитерів у Дягові покатали на снігоході. Іноземці були у захваті, адже більшість із них такої техніки і в очі не бачили – живуть у регіоні з теплим кліматом, тож снігоходи їм ні до чого.
І виставу подивились, і «прибарахлились»
Не оминули увагою французи і районний центр дитячої та юнацької творчості. Асоціація «Люба Лор Україна» свого часу допомогла обладнати у приміщенні ЦДЮТ навчальний кабінет. Тричі на тиждень діти вивчають там французьку мову. Гостям усе сподобалось, єдине, що їх неприємно здивувало – холоднеча у тому приміщенні. На пам’ять про відвідини французи отримали сувеніри, виготовлені руками вихованців ЦДЮТ.
Пізніше гості переглянули виставу французькою, яку для них підготували юні слухачі мовного гуртка.
– Коли почули, як наші діти щебечуть по-їхньому, дуже зраділи, – каже керівник гуртка, вчителька-пенсіонерка Ніна Красногорська. – Французи дуже люблять рідну мову, опікуються її збереженням та поширенням.
Побували гості у районній гімназії, зазирнули у кілька класів. Іноземцям дуже сподобалось, що на уроках трудового навчання діти в’яжуть, вишивають та взагалі вчаться робити речі своїми руками.
– У наших школах діти не займаються рукоділлям, треба перейняти цей досвід, – відзначили іноземці.
Згодом гості з-за кордону відвідали Троїцький базар, навіть трохи скупилися. Припали їм до душі светри та шапочки. Хотіли накупувати на сувеніри хутряних вушанок, але коли дізналися ціну, одразу охололи.
– Ми ладні витрачати чималі гроші на якісне харчування, а от на «ганчір’я» – навряд, – зізналися французи.
О-ля-ля!
Відчути насолоду від французьких напоїв та наїдків змогли і наші земляки. В одному з кафе райцентру для приймаючої сторони гості влаштували дегустацію вин. Навіть закуски – паштети та ковбаски – з собою привезли.
Добре розуміти одне одного і господарі, і гості могли завдяки Ніні Красногорській. Протягом кількох днів Ніна Михайлівна сумлінно виконувала роль перекладача. Проте французи намагалися навчитися хоч трохи української, особливо подобалось їм повторювати слова та фрази на місцевому діалекті, як то кажуть, по-менськи.
Гості з Франції встигли побувати на екскурсії у Батурині, їх вразила краса славетної гетьманської столиці. А от стан наших доріг розчарував. Тільки й встигали скрушно хитати головами та вигукувати несхвально «О-ля-ля!». Геть інакше, захоплено звучала примовка «о-ля-ля!», коли французи бачили воза з конем чи ще яку колоритну сценку з сільського життя.
Культурний обмін відбувся, французи поїхали додому з цілою купою вражень. Казали, що дуже б хотіли приїхати ще, аби знову і знову пізнавати Україну саме тут, на Менщині.