franseУ національному вбранні французів не відрізнити від українців.

У Мені та Дягові побували шестеро представників асоціації «Люба Лор Україна» з Франції. Три подружні пари проживали у менських родинах та пізнавали наше життя «зсередини». Гості  каталися на снігоході, фотографувалися з вилами та купували шапочки на Троїцькому базарі. А ще укотре отримали безліч вражень від гостинності та традицій нашого краю.

Привезли «гуманітарку»

Гостювали французи у сім’ях вихованців спортивно-циркового колективу «Фієс­та», адже саме завдяки закордонним гастролям наших дітей і встановилися дружні зв’язки з асо­ціацією, яка сприяє куль­­­турному обміну між Україною та Францією. До нашого району гості прибули 24 лютого. До того кілька днів подорожували містами України: побували у Києві, Львові та Чернігові. Скрізь приймали добре, але найбільше іноземцям припав до душі колоритний при­йом у менських родинах.

Президент асоціації Данієль Бедлем та його колеги побували у центральній райлікарні. Привезли гуманітарну допомогу: 20 комплектів дитячої пос­тільної білизни та одяг для малят. Завітали також і до районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, вручили вісім комплектів дитячого одягу.

– Ось цього теплого светрика французька бабуся сплела спеціально для того, щоб ми передали вам, – розповіли гості.

За дарунки, які привозили раніше, вони просили відзвітувати – хотіли переконатися, що все було ви­користано за призначенням.

Ледь не «хильнули»


Один із членів французької делегації займається фермерством. Із величезним інтересом «любалорівці» відвідали Дягову, де керівник міс­цевого фермерського господарства Олексій Бутенко провів для них цікаву екскурсію.

– Наші гості не могли надивуватися на безвідходне виробництво у цьому господарстві, – розповідає Олена Толс­тая, мама вихованки «Фієсти». – Вразив їх і розмір нашої картоплі: у них, виявляється, бульба менша родить. І корови їхні менше молока дають. Французького фермера зацікавило те, що чимало процесів у нас люди виконують вручну, у Європі все робиться більш механізовано.  Дехто навіть із вилами фотографувався.

У якості презенту гості отримали рапсову олію.

– Одразу повідкривали пляшки та хотіли спробувати, що воно таке, ми ледь зупинили їх! – згадує курйоз Олена Федорівна. – Швиденько пояснили, що то – олія, і пити її не можна.

Французьких візитерів у Дягові покатали на снігоході. Іноземці були у захваті, адже більшість із них такої техніки і в очі не бачили – живуть у регіоні з теплим кліматом, тож снігоходи їм ні до чого.

І виставу подивились, і «прибарахлились»


Не оминули увагою французи і районний центр дитячої та юнацької творчості. Асоціація «Люба Лор Україна» свого часу допомогла обладнати у приміщенні ЦДЮТ навчальний кабінет. Тричі на тиждень діти вивчають там французьку мову. Гостям усе сподобалось, єдине, що їх неприємно здивувало – холоднеча у тому приміщенні. На пам’ять про від­відини французи отримали сувеніри, виготовлені руками вихованців ЦДЮТ.

Пізніше гості переглянули виставу французькою, яку для них підготували юні слухачі мовного гуртка.

– Коли почули, як наші діти щебечуть по-їхньому, дуже зраділи, – каже керівник гуртка, вчителька-пенсіонерка Ніна Красногорська. – Французи дуже люблять рідну мову, опікуються її збереженням та поширенням.

Побували гості у ра­йонній гімназії, зазирнули у кілька класів. Іноземцям дуже сподобалось, що на уроках трудового навчання діти в’яжуть, вишивають та взагалі вчаться робити речі своїми руками.

– У наших школах діти не займаються рукоділлям, треба перейняти цей досвід, – від­значили іноземці.

Згодом гості з-за кордону відвідали Троїцький базар, навіть трохи скупилися. Припали їм до душі светри та шапочки. Хотіли накупувати на сувеніри хутряних вушанок, але коли ді­зналися ціну, одразу охололи.

– Ми ладні витрачати чималі гроші на якісне харчування, а от на «ганчір’я» – навряд, – зізналися французи.

О-ля-ля!


Відчути насолоду від французьких напоїв та наїдків змогли і наші земляки. В одному з кафе райцентру для при­ймаючої сторони гості влаштували дегустацію вин. Навіть закуски – паштети та ковбаски – з собою привезли.

Добре розуміти одне одного і господарі, і гості могли завдяки Ніні Крас­ногорській. Протягом кількох днів Ніна Михайлівна сумлінно виконувала роль перекладача. Проте французи намагалися навчитися хоч трохи української, особливо подобалось їм повторювати слова та фрази на місцевому діалекті, як то кажуть, по-менськи.

Гості з Франції встигли побувати на екскурсії у Батурині, їх вразила краса славетної гетьманської столиці. А от стан наших доріг розчарував. Тільки й встигали скрушно хитати головами та вигукувати несхвально «О-ля-ля!».  Геть інакше, захоплено звучала примовка «о-ля-ля!», коли французи бачили воза з конем чи ще яку колоритну сценку з сільського життя.

Культурний обмін від­бувся, французи поїхали додому з цілою купою вражень. Казали, що дуже б хотіли приїхати ще, аби знову і знову пізнавати Україну саме тут, на Менщині.

Коментарі закриті.