Міністерство освіти вивело новий товар на ринок бізнесу на дітях, який воно само і плекає. «Свідомо» вже не раз розслідувало, як за допомогою міністерства серед школярів створювався підвищений попит на книжки, а право продавати ці книжки одночасно передавалося близьким до МОНу видавництвам. Новий товар гарантовано матиме успіх у подібній бізнес-схемі. Видано «Довідник абітурієнта-2012».

«В планах Міністерства – підготувати безпрецедентну книгу – «Довідник абітурієнта». Він не видавався п’ять років», – першою маркетинговий хід зробила прес-служба Міносвіти.

«Він вже виданий. Там міститься вся потрібна для абітурієнтів інформація. І звісно, ми прорекламуємо. Широко прорекламуємо його серед вступників», – підігрів ринок вже міністр Дмитро Табачник в інтерв’ю газеті «Сегодня».

А про можливість купити книгу оголосив… правильно – приватний видавничий дім «Освіта». Якщо Ви купуєте через його сайт, ціна – 38 гривень.

Що у «Довіднику»

«Свідомо» вирушило за товаром на найбільший книжковий ринок України «Петрівка». «41 ряд, підходьте», – скориставшись номером телефону на сайті «Освіти», ми зв’язалися з їхнім торгівельним агентом.

Що одразу кинулося в око – на палітурці підкреслений офіційний статус продукту. «Міністерство освіти і науки, молоді та спорту» та «Офіційне видання» – такі слова прикрашають зелене тло «Довідника». На першій сторінці вказані автори – директор Департаменту вищої освіти міністерства Ярослав Болюбаш і головний експерт цього Департаменту Алла Рибалко. З другої до нас привітно усміхається міністр освіти Дмитро Табачник і звертається до абітурієнтів з напутнім словом. І жодної згадки про видавництво, яке продає книгу.

«Довідник абітурієнта» ділиться на чотири частини. Перша – наказ міністра про умови вступу до університетів в цьому році. Друга – власне база всіх українських університетів – з адресами, телефонами, електронними адресами і сайтами. Третя – програми всіх предметів тестування в школах. Четверта – особливості вступу до вишів дітей-пільговиків і 110 найпоширеніших серед вступників запитань із відповідями Міністерства освіти.

Скільки грошей «Освіта» заплатила за підготовлену міністерськими чиновниками книгу? Із цим запитанням ми звернулися до МОНМС. І отримали таку відповідь від заступника міністра Євгена Суліми: «Жодного контракту між Міністерством освіти і видавничим домом «Освіта» немає. Ціну на довідник визначає видавництво».

Може, підготовка книги – приватна ініціатива Ярослава Болюбаша і Алли Рибалко, вони робили її вночі, і отримали за це приватні гонорари? Ми запитали про це у самого Ярослава Яковича.

– Я гонорари за таку роботу не беру ще з радянських часів. Замість них видавництво пообіцяло мені 50 примірників. Хочете, я Вам подарую один? – відповідає Болюбаш.

– Ні, дякую. В мене вже є. А чи буде він розміщений десь безкоштовно? Це ж державна інформація, офіційна…

– На жаль, ні. Вони, звісно, поспішили використовувати назву Міністерства. Ми ж просто радимо цю книгу, вони гриф отримали. Та у Міністерства немає грошей на такі ініціативи. Але книга дуже хороша. Абітурієнти спасибі скажуть.

Що це за видавництво, для якого Міністерство освіти безкоштовно підготувало книгу, яка буде добре продаватися абітурієнтам?

Хто заробить на «Довіднику»

Ми вже писали про видавничий дім «Освіта» в грудні. Тоді це видавництво за сприяння іншої поважної державної установи – Українського центру оцінювання якості освіти, що організовує тестування в школах – видало збірники для підготовки до цього тестування. Їх зазвичай поширювали безкоштовно, через сайт УЦОЯО. Цього ж разу вирішили правити по 58 гривень за комплект з одного предмету. Видавництво отримало шанс заробити більше 60 000 000 гривень, віддавши працівникам УЦОЯО за роботу 167 000 гривень.

Належить видавництво Тамарі Ткаченко. Раньше вона була генеральним директором одноіменного Державного спеціалізованого видавництва «Освіта». Воно перебуває у відомстві Міносвіти і щороку друкує для мільйонів школярів підручники. Ткаченко, окрім того, що входила до різних груп і комісій Міносвіти – від журі на звання Вчитель року до обрання кращих авторів підручників для шкіл. Ще вона відома провалом друку посібників у 2010-му. Тоді МОН мало випустити нові книги для 10-класників. Пройшло вже більше року, 10-класники вже перейшли у 11-й, але деяких підручників не завезли досі. Тоді Тамара Ткаченко заступилася за міністра освіти Дмитра Табачника, на якого журналісти звісили відповідальність за зрив друку, і заявила – у її видавництва просто …закінчився папір.

З посади вона пішла навесні 2011-го, і стала директором ТОВ видавничий дім «Освіта».

Якщо уважно перечитати всю інформацію дрібним шрифтом на останній сторінці «Довідника», можна помітити ще одну цікаву деталь. Конкретно друком книги займалося харківське підприємство ТОВ «Побутелектротехніка». Саме йому Міністерство освіти замовляло друк деяких підручників для 11-класників минулого року. У грудні 2011-го це підприємство було викрите Рахунковою палатою. У своєму звіті палата вказала:

«МОНмолодьспорт не перевірив виробничі потужності переможця тендерних процедур з надання поліграфічних послуг ТОВ “Побутелектротехніка”, яке виявилося фактично посередником, а не виконавцем замовлення. Тому після випуску 10 найменувань підручників на рахунку підприємства залишилося від 66 до 84 відс. отриманих коштів, що призвело до додаткових витрат з бюджету 5,9 млн. гривень».

Прямого зв’язку адміністрації «Побутелектротехніки» з Міністерством ми не знайшли. Але свої гроші з гаманців батьків абітурієнтів на простому посередництві підприємство заробило і цього разу.

Що робити?

Як ми стали піратами

В ході розслідування до нас прийшла ідея не просто описати схему, а спробувати її підірвати. Якщо ніяких угод немає, а інформація підготовлена Міністерством освіти в інтересах вступників, то немає і жодних перешкод для її вільного поширення.

– Накази, база і програми… Це все що там є? – запитує у нас київський юрист, що займається питаннями авторського права. Ми звернулися до нього перед тим як реалізувати свій план.

– Так.

– Цю інформацію можна знайти на сайтах Міністерства і підконтрольних йому відомств?

– Окрім бази ВНЗ – так. Але і базу можна по краплинці зібрати з міністерських сайтів.

– Тоді можна. Якщо будуть проблеми – повоюємо разом.

«Свідомо» на три дні засіло перед редакційним сканером. Щоб викласти «Довідник» у вільному доступі в Інтернеті – так, як зробило само міністерство п’ять років тому. Ми виклали повну версію довідника в альбомі на своїй сторінці у Фейсбуці. За цими посиланнями – Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4 – його можна переглянути і завантажити. Тільки не продавайте файли. Ви ж не міністр освіти.

Максим Опанасенко, бюро журналістських розслідувань «Свідомо» для «Нашого слова».

Коментарі закриті.