Доброю традицією стало збиратися через роки дружнім класом і святкувати річницю випуску зі школи. Нещодавно найближча газета завітала на зустрічі випускників 10-А класу 1983 року і 11-А класу 2008 року міської школи ім. Т.Г.Шевченка.

П’ять і тридцять

П’ять і 30 років після школи пронесли в собі багато переживань і радостей. Випускники 2008 року ще шукають свій шлях, а ті, що випурхнули у доросле життя 1983-го, вже пройшли нелегку життєву школу.

Для обох випусків зустрічі були довгоочікуваними і знаковими. Але, незважаючи на це, прийшли на зазначений час до школи лише по 10 – 11 чоловік. Це усього по третині класів.

Колишні десятикласники 1983 року розповіли, що чимало їхніх однокласників виїхало, декотрі зайняті на роботі, а ще хтось просто не захотів прийти. Були такі й у 11-А класу випуску-2008. Чимало дівчат не прийшли, бо няньчили вдома діточок.

А зібралися найактивніші. Причепурені, урочисті. Павло Коваленко навіть прийшов у міліцейській формі.

Виросли дерева

Колишні випускники спочатку спілкувалися у шкільному сквері, а потім йшли до рідного класу, сідали за парти і згадували минуле.

Класний керівник випуску 1983 року не змогла приїхати з Харкова. А от Тетяна Дубовська, що випустила 11-А, після п’ятирічної розлуки влаштувала для своїх учнів справжній навчальний будень. Спочатку вона вишикувала усіх по двоє, а у класі провела перекличку. Додавала святковості музика, що лунала в такому рідному і вже чужому класі.

Колишні учні Тетяни Григорівни наперебій ділилися враженнями. Дівчатам одразу ж упали в око новенькі шкільні парти, а хлопці помітили, що немає класного куточка на звичному місці.

Випускники тридцятирічної давнини зауважили: деревця, які садили вони навпроти школи у третьому класі, виросли й стали великим сквером.

Ідемо до Європи

Життя у колишніх учнів, які закінчили школу три десятки років тому, склалося по-різному. Юрій Єрмоленко воював у Афганістані, уже пенсіонер. Ірина Черток має власний бізнес. Володимир Песоцький два роки тому повернувся до рідної школи, працює заступником директора по господарській частині.

Майже усі дівчата цього випуску в школі мріяли стати виховательками у дитсадочках. Вдалося це тільки Любові Капітан.

А ще випускники розповіли, що отримати вищу освіту за часів СРСР було легше. Ті, хто добре навчався, без проблем вступали на бажаний факультет. Але попри це, всі в один голос заявили, що у незалежній Україні жити краще.

– Ідемо в Європу! – палко зауважив Юрій Єрмоленко.

Прийдуть із онуками

Випускники 2008 року повідали, що доросле життя не таке легке, як здавалося раніше.

Іван Баєнко розповів, що вивчився в Києві на менеджера організації, та на роботу без досвіду не беруть.

– А ще у нас є розумничка Юлія Гуза, – розповіла найближчій газеті класний керівник Тетяна Дубовська. – Юля хоча й інвалід першої групи, а за результатами тестів без пільг вступила до Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка й успішно вивчилася.

На питання, чи прийдуть на зустріч через 25 років, присутні весело відповіли:

– Звичайно, але уже з онуками!

Коментарі закриті.