Як і тисячі наших співвітчизників, менянка Фаїна Валуй колись залишилася без роботи. Але зуміла знайти своє місце під сонцем.

Не з доброї волі

У тепер уже далекому 1976 році випускниця Харківського електротехнікуму зв’язку Фаїна Слизька (дівоче прізвище) вперше переступила поріг районного вузла зв’язку. І залишилася на підприємстві більш ніж на три десятки років. Професія подобалась, а керівництво і колеги цінували її за добросовісність і безвідмовність у роботі.

Була електромеханіком, диспетчером, працювала в абонентській групі і в бюро ремонту, не відмовлялася від нічних чергувань і роботи у вихідні.

Однак приватизація, всілякі роз’єд­нання-реформування-перепро­дування підприємств галузі, в тому числі і менського, рядовим працівникам зв’язку принесли більше негативу, ніж позитиву. Бо вели за собою скорочення робочих місць і фактичне зменшення заробітної плати.

Під прес перемін потрапила і Фаїна Валуй.

Вона не стала чекати, поки її «попросять» офіційно. На той час роботодавець застосовував так звані акції – виплачував працівнику певну суму грошей, якщо той залишав посаду добровільно. Добре все зваживши, вона написала заяву на звільнення, забрала належні за умовами акції свої десять посадових окладів. І пішла зі сльозами на очах і образою в душі.

Фаїна Миколаївна довго зла тримати не вміє. А тоді, при звільненні, і поготів – треба ж було якось влаштовувати подальше життя.

На базар

У роду Слизьких комерсантів не було.

– Якщо не рахувати мою матір, – сміється Фаїна Миколаївна, – яка соняшник інколи возила кудись продавати «на стакан». У селі тоді багато його на городах садили, лишки були.

Сама ж Фаїна пробувала займатися торгівлею ще років 15 тому. Але то було так, репетиція, більше з цікавості, ніж для прибутку. А коли залишилася без роботи, отоді й взялася всерйоз. Базар став її наступним робочим місцем.

Починала з невеличкого списку нехит­рих товарів і традиційної розкладачки. Намагалася пропонувати те, чого не було ні в кого з підприємців. Поступово збільшувала і кількість проданого, і його якість…

Сьогодні вже має постійне торгове місце на Троїцькому базарі, широкий асортимент і перевірені досвідом шляхи поставки товарів повсякденного попиту, чимало постійних клієнтів. В сезон продає ще й насіння.

Без вихідних і відпусток

Як часто сьогодні заздрять доходам приватних підприємців, скрупульозно рахують їхні доходи, придивляються до їхніх придбань… І при цьому ніхто не згадує про інший бік підприємницької «медалі»: в мороз і спеку треба бути на роботі, і при цьому ніхто не оплатить тобі ні лікарняних, ні відпустки.

– Я з понеділка до суботи працюю на Троїцькому базарі, а в неділю – на центральному, – розповідає Фаїна Миколаївна. – А ще ж за товарами треба їздити, слідкувати за поповненням і поновленням асортименту. Та й різні люди є, треба до всіх підхід знайти. І конкуренція – треба ж переконати, що мій товар таки кращий, ніж у інших. Важко, звичайно. Допомагає донька, бо вона лише три дні зайнята на основній роботі, раніше й син допомагав.

– Особняк ми не збудували, круту машину не купили, але на хліб і до хліба є, все необхідне маємо, – каже жінка. – Дякую Богу, що дав мені сили і можливість подолати труднощі!