Проводове радіо в Менському районі зникне 1 квітняЛипень 2013 року для Менщини був відзначений непомітною на перший погляд, але болючою для багатьох жителів, особливо похилого віку, подією: за користування радіоточкою перестали нараховувати абон­плату, що означає остаточний крах проводового радіо в районі.

Кінець «пережитку»

Радіолінії по населених пунктах Менщини вже демонтовано, по окраїнах райцентру – теж. Залишилася центральна частина Мени, саме тут на кількох вулицях у деяких оселях радіоточки ще подають ознаки життя. Але це не надовго.

– Протягом липня проводили демонтаж радіоліній по Мені, у цьому місяці роботу плануємо закінчити і відключити радіовузол, – говорить Федір Тарануха.

Тобто, шановні земляки, ми розпрощалися з ще одним «пережитком» радянської епохи. От тільки шкода, що цьому «пережитку» за два десятиліття незалежності так і не знайшлося достойної заміни. І не лише у нас, на Менщині: вже на пальцях однієї руки можна перелічити міста і райони області, де проводове радіо ще животіє. Не краща картина і в інших регіонах України.

Регресуючий прогрес

В останні роки всі сили і (що особливо важливо!) кошти в Україні було кинуто на побудову цифрового телебачення. Слід зазначити, що для нашої держави це справді надзвичайно важливо – «цифра» не дасть Україні випасти зі світового інформаційного простору.

Та під бадьорий галас у ЗМІ уже приватний «Укртелеком» позбувався улюбленого в народі, але затратного для власника проводового мовлення: радіоточки в районах відключалися тисячами за рік, що по всій Україні виливалося у мільйони.

Найбільше постраждала сільська місцевість, де порівняно невелика щільність населення і відповідно найбільші затрати на утримання радіоліній.

Як альтернатива для проводового називалось мовлення хвильове.

На черзі телефони?

Одним з найголовніших сучасних благ для людства є інтернет. Через всесвітню мережу, зокрема, можна дивитись і слухати передачі теле- і радіостанцій. Але якщо за кордоном комп’ютер у домі навіть на найвіддаленішій фермі – це звична річ, то в Україні він є далеко не в кожного навіть у райцентрах. Про село вже й говорити годі.

У нашому районі інтернет «при­в’язаний» до стаціонарного телефонного зв’язку. А за інформацією на сайті самого ж «Укртелекому», наступним по затратності після проводового радіо йде сільський стаціонарний телефонний зв’язок. Тож скільки часу терпітиме приватний власник цю галузь?

Чим серце заспокоїться

У сільської людини з ранньої весни і до пізньої осені немає часу засиджуватися перед телевізором. Радіо для неї значно зручніше: і роботу можна виконувати, і одночасно щось цікаве послухати. Не даремно ж деякі господарі прилаштовували проводові приймачі так, щоб чути було не лише в будинку, а й у дворі.

З приймачем, що працює у хвильовому діапазоні, усе це значно простіше: де захотів, там і поставив. Якби не одне «але» – так звана «зона невпевненого прийому», у якій знаходиться наш район.

Для фахівців цей термін звичний і зрозумілий.

– Чистота прийому сигналу залежить від багатьох чинників: потужності передавача, рельєфу місцевості, наявності перешкод і так далі, – говорить Федір Тарануха. – Щоб хвильовий приймач звучав краще, інколи досить на один метр пересунути його вліво чи вправо у тій самій кімнаті. Або подовжити антену шматком дроту.

Зробимо, як радить фахівець? Бо ж нічого іншого все одно не залишається…

Коментарі закриті.