Дипломований бібліотекар Лілія Москальська розповіла про свою долю, вибір професії, захоплення музикою й улюблені книги.
Весь час читала
Лідія навчилася читати ще до школи, у п’ять років. Батьки та сестра були зайняті, а читати хотілося, тому й освоїла літери. Сім’я мала велику домашню бібліотеку, яку почав збирати ще дідусь.
– Дідуся я не застала. Тому завжди заздрила тим, у кого живі дідусь і бабуся, – ділиться Лілія Леонідівна.
А ще вдома був програвач з платівками. Тож саме книги і музика назавжди стали захопленням Лілії.
– Увесь час читала, навіть інколи рідні не розуміли. Я була сільською дитиною (Лілія Москальська родом із Довгалівки, що на Хмельниччині, – авт.), потрібно було щось по господарству помагати. Тому від книжок скоріше відривали, – каже бібліотекар.
Зараз мама Лілії Леонідівни втратила зір, а без книжок не може. Тому знайшли вихід: донька завантажує аудіокниги, і мама слухає літературу.
Шлях бібліотекаря
– У школі я навчалася добре, грамоти мала за кожен клас, тому вступити на подальше навчання було не складно, – пригадує пані Лілія. – Сумнівів не було, зробила свідомий вибір. Умовляли навчатися на педагога, але не захотіла.
Вступила спочатку до культосвітнього училища в Кам’янці-Подільському, закінчила з червоним дипломом. Потім працювала деякий час на Хмельниччині. А тоді вступила до Київського державного інституту культури ім. Корнійчука (тепер Київський національний університет культури і мистецтв).
Потім поїхала за направленням у Вінницю, де працювала, поки не вийшла заміж. Далі Лілію забрали працювати до наукової бібліотеки Київського інституту культури і мистецтв. А коли народився син, сім’я переїхала в Мену, звідки родом чоловік Лілії Леонідівни. І вже 24 роки вона працює в районній бібліотеці.
Захоплення музикою теж дає про себе знати. Пані Лілія співає у хорі «Менщина».
– Старший син – музикант, має абсолютний слух. Ще з чотирьох років починав підбирати мелодії на слух на фортепіано, – пишається мама.
Особливості професії
Лілія Москальська називає три якості, що мають бути притаманні кожному бібліотекареві. Перша – доброзичливість, вміння спілкуватися з людьми. Адже до бібліотеки інколи приходять навіть не за книгою, а за спілкуванням. Друга – звісно ж, знання літератури. Третя – готовність бути креативним. У цьому плані, каже Лілія Леонідівна, бібліотекарі один одного доповнюють.
Також розповідає, що останнім часом серед молоді читання знову набирає популярності:
– Усе частіше приходять брати «живу книгу». І просять не якісь легенькі романи, а серйозні твори, приміром, Достоєвського, Ремарка…
Любити книгу
– Бібліотекар повинен любити книгу, любить читати все. У цьому плані я «всеїдна». Але найбільше люблю фантастику, – зізнається Лілія Леонідівна. – З сином разом читали «Гаррі Поттера», коли він ще тільки з’явився. А от жіночі романи не подобаються.
Лілія Москальська назвала три найулюбленіші книжки: «Сестри Річинські» Ірини Вільде, «І будуть люди» Анатолія Дімарова та «12 стільців» Ільфа та Петрова.
– Дуже багато зараз читають сучасну українську літературу. Усі новинки у нас є, – розповідає бібліотекарка про вподобання читачів бібліотеки.
Щодо нинішньої ситуації з невизначеністю долі бібліотеки і заборгованістю по зарплаті розповідає:
– Нікому не побажаю так жити. Зараз за два місяці зарплату вже віддали, але тепер маємо багато боргів за той час, поки грошей не було. Не знаємо, що буде далі…