Дипломований бібліотекар Лілія Москальська розповіла про свою долю, вибір професії, захоплення музикою й улюблені книги.

Весь час читала

Лідія навчилася читати ще до школи, у п’ять років. Батьки та сестра були зайняті, а читати хотілося, тому й освоїла літери. Сім’я мала велику домашню бібліотеку, яку почав збирати ще дідусь.

– Дідуся я не застала. Тому зав­жди заздрила тим, у кого живі дідусь і бабуся, – ділиться Лілія Леонідівна.

А ще вдома був програвач з платівками. Тож саме книги і музика назавжди стали захопленням Лілії.

– Увесь час читала, навіть інколи рідні не розуміли. Я була сільською дитиною (Лілія Москальська родом із Довгалівки, що на Хмельниччині, – авт.), потрібно було щось по господарст­ву помагати. Тому від книжок скоріше відривали, – каже біб­ліотекар.

Зараз мама Лілії Леонідівни втратила зір, а без книжок не може. Тому знайшли вихід: донька завантажує аудіокниги, і мама слухає літературу.

Шлях бібліотекаря

– У школі я навчалася добре, грамоти мала за кожен клас, тому вступити на подальше нав­чання було не складно, – пригадує пані Лілія. – Сумнівів не було, зробила свідомий вибір. Умовляли навчатися на педагога, але не захотіла.

Вступила спочатку до культосвітнього училища в Кам’янці-Подільському, закінчила з червоним дипломом. Потім працювала деякий час на Хмельниччині. А тоді вступила до Київського державного інституту культури ім. Корнійчука (тепер Київський національний університет культури і мистецтв).

Потім поїхала за направленням у Вінницю, де працювала, поки не вийшла заміж. Далі Лілію забрали працювати до наукової бібліотеки Київського інституту культури і мистецтв. А коли народився син, сім’я переїхала в Мену, звідки родом чоловік Лілії Леонідівни. І вже 24 роки вона працює в районній бібліотеці.

Захоплення музикою теж дає про себе знати. Пані Лілія співає у хорі «Менщина».

– Старший син – музикант, має абсолютний слух. Ще з чотирьох років починав підбирати мелодії на слух на фортепіано, – пишається мама.

Особливості професії

Лілія Москальська називає три якості, що мають бути притаманні кожному бібліотекареві. Перша – доброзичливість, вміння спілкуватися з людьми. Адже до бібліотеки інколи приходять навіть не за книгою, а за спілкуванням. Друга – звісно ж, знання літератури. Третя – готовність бути креативним. У цьому плані, каже Лілія Леонідівна, бібліотекарі один одного доповнюють.

Також розповідає, що останнім часом серед молоді читання знову набирає популярності:

– Усе частіше приходять брати «живу книгу». І просять не якісь легенькі романи, а серйозні твори, приміром, Достоєвського, Ремарка…

Любити книгу

– Бібліотекар повинен любити книгу, любить читати все. У цьому плані я «всеїдна». Але найбільше люблю фантастику, – зізнається Лілія Леонідівна. – З сином разом читали «Гаррі Поттера», коли він ще тільки з’явився. А от жіночі романи не подобаються.

Лілія Москальська назвала три найулюбленіші книжки: «Сестри Річинські» Ірини Вільде, «І будуть люди» Анатолія Дімарова та «12 стільців» Ільфа та Петрова.

– Дуже багато зараз читають сучасну українську літературу. Усі новинки у нас є, – розповідає бібліотекарка про вподобання читачів бібліотеки.

Щодо нинішньої ситуації з невизначеністю долі бібліотеки і заборгованістю по зарплаті розповідає:

– Нікому не побажаю так жити. Зараз за два місяці зарпла­ту вже віддали, але тепер маємо багато боргів за той час, поки грошей не було. Не знаємо, що буде далі…