Рано-вранці і у надвечірній час усі, хто має присадибні ділянки, зайняті, окрім сапання та обробітку картоплі проти колорадського жука, ще й поливанням городини. Хтось несе відра з водою, хтось тягне шланг, а хтось прилаштовує на велосипед пластмасові бутлі, аби напоїти грядки, що на околицях міста.

 

Менянин Володимир Соколенко поливає город із своєї свердловини і на власному досвіді переконався, що для поливу найкраще підходить насос БЦН. Фото Валерія ТИХОНОВА.

 

Кожен по своєму

Людська фантазія не знає меж. Маючи городи далеченько від дому, кожен господар придумує свій варіант, як доставити туди вантажі. І везуть машинами, підводами, велосипедами, візками.

Те ж нині робиться і з водою. Дощі уперто обминають нашу Мену, городина сидить крячкою – не росте, не радує око. Ото і поливають господарі, надриваючи собі руки важкими відрами з водою, поливальницями, бідонами, каністрами. Умудряються підключатися до водоколонок, криниць, центрального водогону. Хтось бере воду зі ставків і річок.

Узимку льох не має бути порожнім, отож і старається люд з весни і до осені, аби щось та вродило на городі. Але ж вода коштує грошей, якщо її брати з центрального водогону. У кого вдома є лічильник, той сплачує на використані кубометри і ніяких проблем не знає. А що робити тим споживачам во­ди, у яких не встановлені лічильники? Звіс­но, і вони платять. Одначе під час максимального використання води треба і сплачувати біль­ше.

Ще одна проблема – дефіцит води у Мені. Одні кубометрами виливають воду на город, іншим – і руки помити проблемно.

Аби по закону

Маємо у штаті контролерів, які обстежують, нагадують споживачам води, що до цього цінного продукту маємо ставитися по-господарськи, бережливо, – розповідає головний інженер ВАТ «Менський комунальник» Олександр Нежинець. – Наприкінці травня нинішнього року на виконкомі міськради було ухвалене рішення про укладення договорів на полив присадибних ділянок на період бездощів’я. Зазначу, що торік таке рішення не приймалося. Нині ж господар городу має повне право використовувати чотири кубометри води на місяць для поливу. Багато хто із землевласників не дотримується встановленої норми і використовує значно більше води. У загальному ж маємо близько 35 відсотків перевитрати за встановленим лімітом.

Ще Олександр Іванович повідомив, що контролери часто виявляють як крадіїв води, так і тих, хто неекономно використовує її. На порушників складаються відповідні акти, їх просять добровільно сплатити належну суму за воду, яку вони і ночами іноді не виключають. Є люди, які розуміють свою провину і виправляють її. Інші ж – відверто ігнорують. До таких інший, вимушений підхід – звертання до суду, аби порушники у примусовому порядку компенсували незаконне витрачання води.

Меняни уже не дивуються, чому вранішньої чи вечірньої пори надто низький тиск води у кранах. Значить, доки народ поливає городи, не варто включати пральну машину, приймати ванну чи душ.

В Україні закон не розмежовує питну воду і воду для технічних потреб. Тож залишається одне: пробудити власну совість і до води ставитися не як до Божого блага, якому нема кінця, а з розумінням і ефективним використанням. Щоб було, як мовиться, і собі, і людям.

Дощі порадували Куковичі, Дягову, Семенівку, Локнисте та ще деякі села району. Інші ж населені пункти, і Мена в тому числі, сподіваються на небесну канцелярію, яка і їм пошле благодатну і щедру во­логу.

Коментарі закриті.