Микола Кириєнко з Синявки – знаний пасічник і мисливець. За його лісовим медом приїжджає навіть столичний професор! У хаті у Кириєнків – два акваріуми, новий – аж на 212 літрів.
Різнокольорові та гарні
– Давно мріяв про такий, – розповідає Микола Сергійович, демонструючи акваріум. – Купив у Чернігові, у спеціалізованому магазині. Там же й усі оці водорості, підводні гроти, печери, інші декорації придбав. Ось і автоматичний обігрівач, і компресор – усе як годиться. Щотижня міняю частково воду – підливаю свіжих 50 літрів відстояної протягом доби води. Вже багато років маю у хаті акваріумних рибок, то навчився за ними правильно доглядати. А скільки журналів, книжок прочитав про цю живність! Дуже люблю спостерігати за рибками, особливо уночі, коли не спиться.
Акваріум і справді дуже красивий, рибки – одна краща іншої. І блискучі, і насичено-кольорові: сріблясті, чорні, червоні, білі, смугасті. Очей не відвести! Чоловік показує:
– Ось гупії-самки з кольоровими хвостами, малінезії, золотисті ампулярії, півники, кардинали, турнеції, скалярії, золотисті та мармурові гурали. Своїх п’ять мечоносців виросло, то Люба, жінка, з Чернігова ще двох самочок привезла. Була у мене і золота рибка (справді, така її назва). Вона поки малою була радувала своєю екзотичною красою, а потім, як вимахала більш як із чоловічу долоню, то таке стала витворяти! Каміння перекидає на дні, водорості висмикує, усе нищить. От вам і золота.
Квітковий рай
– Скільки себе пам’ятаю, завжди любив природу, усе живе, – розповідає господар. – Кожного року вішаю шпаківні, підгодовую пташок.
У будинку Кириєнків – простора клітка розміром з добру шафу, в ній цвірінчать двоє папужок.
– Нащо така величезна клітка для двох маленьких птичок?
– Щоб просторо їм було, вільно, – чую у відповідь. – У нас і канарки були раніше.
Посеред вітальні – справжній квітковий рай. Любить Микола Кирієнко красиві кімнатні квіти, то купує і плекає. Величезна монстера аж до стелі вимахала.
Бджолиний «поїзд»
Микола Сергійович – затятий мисливець, має справжнього породистого мисливського пса – російського рябого гончака, з документами. Із ріг упольованих «трофеїв» зробив Микола Кирієнко вишукану люстру.
Має чоловік справді умілі руки. Такий павільйон для своїх сорока вуликів змайстрував – справжній поїзд! Із міні-трейлером, де можна жити усе літо. Є там і газова плита, і магнітола, і телевізор, умивальник, спальні місця, відкидний столик, тумбочки.
– Як відцвітуть сади, разом із моїм напарником Сергієм Багою виїжджаємо до лісу, ціле літо живемо там. Я наймаю трактор, ставлю усі свої сорок вуликів (стільки колись було у мого діда) – і гайда за сім кілометрів у Вершини. Пізніше це село отримало назву Вільне, там колись мої дід із бабою жили, батько там народився. Краса! П’янкі пахощі трав, зелень, спів пташок – на словах не передати усе це. Гриби можна збирати, ягоди. А мед який виходить – далеко усім отим соняшниковим та рапсовим. У мене ж лісовий мед, цілющий. Хто знає, їдуть до мене з усього району, з Мени, навіть заможні кияни купують регулярно. Он один професор якось на 900 гривень набрав меду, бо такого у місті не знайдеш. Ось приїздіть улітку – усе самі побачите й скуштуєте!
