Щоб займатися улюбленою справою, садівник із Семенівки Олександр Воронецький залишив Чернігів із усіма міськими принадами і повернувся до рідного села. Тепер його плодорозсадник «Ягідка» знаний і поза межами нашого району. А саджанці смородини, винограду, яблунь, груш, персиків та іншої плодово-ягідної всячини користуються заслуженим попитом.
«Навчіть щепити…»
Із самого шкільного дитинства був Сашко до саду небайдужим. Прибіжить зі школи, уроки підучить – і гайда по селу до дядьків-умільців приставати, щоб щепити яблуні навчили. Як уміли – показували.
А ще придивлявся хлопець, у кого у садку яблуні цікавого сорту, про посадку та догляд допитувався, сам книжки по садівництву, які знайде, став підчитувати.
Хтозна, звідки така тяга до яблунево-грушевого світу у хлопця взялася, наче у роду ніхто таким особливо й не цікавився.
Та як там не було, а вже більше 13 років Олександр Воронецький серйозно займається садівництвом.
Легка рука
– І якось легко у мене це виходило, – трохи сором’язливо розповідає молодий чоловік. – Прищепимо із кимось наче і однаково, у нього – не вийшло, а у мене хоч половина, та приживеться. Та і смородина, що тільки до десятиріччя рясно родить, у мене і через дванадцять років по відру ягід дає.
За можливості їздив садівник до спеціалістів, відвідував таких же фанатів, як і сам, усіма новинками цікавився, перейняти досвід старався.
А життя по-своєму править: працював Олександр у Чернігові перукарем аж 12 років, до садової справи лише на вихідні та у відпустку долучався. А три роки тому затіяв плодорозсадник. Мусив розриватися між офіційною роботою і справою для душі.
100 яблунь і не тільки
Але ж недарма народ каже, що свою долю і на коні не об’їдеш. Олександр Воронецький зробив свій вибір, рік тому повернувся до рідної Семенівки.
Тоді і зміцнів офіційно зареєстрований плодорозсадник «Ягідка».
– Усього було, – згадує Олександр. – Продаж саджанців спочатку важко йшов, наїздилися по базарах. І повинен вас запевнити: ті «садівники», що постійно на ринках торгують, в основному лише перекупники. Справжньому господарю розсадника цим займатися майже ніколи.
Але згодом усе владналося. Люди розібралися, що не все те, що дешеве і на перший погляд гарне, якісним буває. Цього року саджанці розібрали усі, практично «на дому». Та й молодий сад (близько ста яблунь) приніс гарний урожай господарям.
По мірі сил допомагають садівнику мама Галина Михеївна та батько Олексій Григорович. А саджанці вирощує сімейство на всі смаки: 50 сортів винограду, по 30 – смородини та яблунь, п’ять – малини, чотири сорти персиків, сім – абрикос, а ще аґрус, порічки.
І земля щедро обдаровує трударів: цього року персикове дерево, що лише три роки як почало відростати після обмерзання, принесло родині Воронецьких аж сім відер запашних плодів, налитих сонячними променями.
