Наближається черговий опалювальний сезон. У скільки обійдуться для жителів Менщини гарячі труби, з’ясовувала найближча газета.

 

Чернігівщина – область північна, у нас холодна пора до півроку триває. Тож новий опалювальний сезон Дамоклевим мечем нависає над господарем практично із закінченням старого. Чим і як вигідніше обігріти домівку, щоб і тепло було, і копійчину заощадити? Як краще вчинити – кожен нехай самостійно вирішить, а «Наше слово» наведе кілька фактів для роздумів.

 

 

Його Величність Газ

Наш район практично увесь газифікований. Раніше і селяни, і міські жителі один поперед одного намагалися щонайшвидше підвести «блакитний вогник»: дров заготовляти не треба, попіл чи шлак не тягати, ціни на паливо – доступні. Але за останні роки вартість газу підскочила мало не до небес.

 

Жителі міських багатоповерхівок альтернативи йому практично не мають. Дехто переходив на електричні котли, та підвищення тарифів на електроенергію майже зрівняло витрати. Залишається утеплювати квартири, ставити економне обладнання.

 

Інші ще можуть обирати між газом і твердим паливом. Але тут кожен повинен порахувати і добре подумати.

 

Візьмемо усереднений житловий будинок площею 70 метрів квадратних. Для того, щоб підтримувати в ньому нормальну температуру, господарям доведеться спожити у січні – лютому по 400 «кубів» газу, у грудні, листопаді, березні – по 300, у жовтні й квітні – по 200. За опалювальний сезон набіжить 2100 метрів кубічних або майже 15 тисяч гривень (станом на середину вересня ціна на газ для населення – 6,97 гривні за кубометр).

 

Звичайно, дуже виручає субсидія, якщо вона є.

 

 

Хто в ліс, хто по дрова

Якщо ви щасливий власник комбінованого або маєте і газовий, і твердопаливний котли – можете експериментувати за простою схемою «трохи газом, трохи дровами». Але, виявляється, що зараз і добрими дровами розжитися також доволі проблематично. «Жаркі» твердих порід (дуб, береза) трапляються у продажу рідко і коштують близько трьох з половиною тисяч за «ГАЗон» рубаних. Привозять їх переважно з сусідніх, багатших на ліс районів. Навіть машина тоненьких обрізних сосновий обаполів (три «пачки») обійдеться у дві тисячі (а їх же ще й пиляти потрібно).

 

Можна піти іншим шляхом – звернутися до ДП «Менарайагролісництво» за телефоном 2-13-73 або за адресою: м. Мена, вул. Робітнича, 10. Тут соснову або вільхову «двометрівку» придбаєте за 126 гривень за складометр (180 за «куб»). Але доставка деревини з лісу, розвантаження, розпиловка – то вже ваша справа. Продає дрова і лісництво в Березні.

 

На опалювальний сезон для того ж таки будинку у 70 квадратних метрів потрібно в середньому три машини дров. Можливо, трохи менше. Це від п’яти до дев’яти тисяч гривень (залежно від якості, роботи і т.д.). На тверде паливо і субсидію виділяють, але то індивідуально треба розбиратися.

 

Раніше існувало ще два «економ-варіанти»: заготовити дрова при розчищенні узбіччя траси або привезти дешевих обрізків із деревообробних підприємств Корюківщини.

 

Із першим усе в порядку – можна звернутися до працівників Сосницької ДЕД за адресою: м. Мена, вул. Чернігівський шлях, 82. Вони виділять безкоштовну ділянку. Розчищаєте, дрова – вам, гілки – спалити і прибрати територію.

 

А от у Корюківці дешевеньким паливом, яке раніше безкоштовно віддавали, аби тільки вивезли, вже не розживешся. Усі залишки тепер забирає місцева теплова електростанція.

 

Про схему «вкради і втечи, поки не бачать» говорити не будемо. Вона протизаконна, хоча, по-правді, багато хто нею при заготівлі дров і зараз користується.

 

 

Торф і вугілля

Ці два види палива останнім часом втратили свої позиції. І не дивно: спочатку їх газ витіснив, потім торфопідприємства майже всі позакривали, а зараз і вугілля Донбасу відгородила війна.

 

Та й ціни… Тонна вугілля коштує близько 3–3,5 тисячі гривень. Кажуть, якість – так собі. Брикетами можна розжитися на торфозаводі, що в Ірванцеві Семенівського району. Обійдеться це близько 1500 гривень за тонну. Але бажаючих негусто.

Коментарі закриті.