Яку мету переслідувала “Менщина” рядом публікацій створюючи піар анонімній листівці, на котру без “Менщини” навряд чи хто б звернув увагу?

 

 

 

Я поспілкувався з очільницею профспілкової організації гімназії та директором. Кажуть, все нормально.

А що не так? Аноніми цього не повідомляють, вони просто незадоволені. Мотиви “Менщини” в даній історії і взагалі мутні.

Приміром, мені для конструктивного висвітлення даної тематики найперше потрібно записати відеоінтерв’ю зі скаржниками: чим саме вони незадоволені, що пропонують і головне, яким чином запропоноване ними виявиться корисним для Менської громади? Чи навпаки – шкідливим.

Так зверталися ж не до мене, а до міського керівництва, скажете ви.

Вірно. Я незручний для скаржників тим, що мене насамперед цікавить суспільна користь. Безкоштовно. Щодо ж Примакова то, наскільки я розумію, до нього скаргу потрібно нести з хабарем, приміром, в 1000 доларів. Або щоб він комусь пообіцяв посаду директора гімназії і тому йому необхідний привід звільнити Кадушка. Які кадри ставить на посади Примаков, я пам’ятаю по колишньому зав. відділом освіти Мишкину, який навіть свої незрозумілі вказівки щодо декількох патріотичних капустин пояснити так і не зміг.

Я боюся не аргументованого найретельнішим чином невдоволення тому, що воно зазвичай веде до погіршення стану справ, а в багатьох випадках і до неймовірних трагедій. Приміром, неаргументоване невдоволення сторіччя тому привело до неймовірних страждань та багатомільйонних жертв українського народу. Чим закінчиться нинішнє невдоволення Порошенком і обрання президентом коміка, невідомо. Але що не покращенням, так це точно.

Прошу до перегляду:

 

Коментарі закриті.