Менянин Павло Андрєйченко спробував себе у досить екзотичному як для нашого міста бізнесі.

Руки у цього чоловіка – золоті. Вміє і меблі полагодити, і сантехніку, замок поставить, електрику підключить. Словом, з будь-якою чоловічою роботою легко упорається. Свого часу працював майстром зміни на місцевій лозофабриці, тепер – на деревообробному підприємстві.

Вільного часу має достатньо, бо трудиться позмінно. Тож і вирішив використати його ефективно – відкрити такий собі міні-бізнес. Офіційно зареєструвався як приватний підприємець і дав оголошення до «Нашого слова».

І почалося! Телефон не вгавав. Одні просять ванну облаштувати, ін-ші – водопровід полагодити, крани поставити, насосну станцію встановити. Павло Андрєйченко і меблі реставрував, і двері вставляв, і пральні машини крутив.

– Навіть не уявляв, що у нас стільки одиноких і безпомічних жінок, – ділиться чоловік. – Для них розетку відремонтувати чи поличку прибити – проблема, не кажучи вже про більш складну чоловічу роботу. Тож моя допомога була доречною. Було таке, що й чоловіки запрошували: люстру повісити, у дворі викосити.

Розповів Павло і про кумедні випадки. Якось подзвонила молода жіночка (по голосу визначив) і запропонувала приїхати. А на питання, яку ж роботу потрібно виконати, просто заявила: «Та ніякої, мені просто випити ні з ким».

Загалом, жіночки виявляли увагу – якимось натяком, поглядом. І хоча нині власної сім’ї у чоловіка немає (розлучився з дружиною кілька років тому), поки що ні на яку молодичку оком не накинув. Живе разом із матір’ю у Данилівці, на роботу старенькою «копійкою» добирається.

Павло Андрєйченко – чоловік непитущий, тож могоричів не бере. І взагалі дуже скромний як для підприємця. Кожного разу, виконавши роботу, не міг визначитися, яку ж платню за неї взяти. Подивиться, як скромно в оселі – і соромиться зайву гривню взяти. Тому нещодавно офіційно припинив свій бізнес. Каже, уся ота паперова метушня, податкова звітність – то не до душі йому. Десь проґавив якого папірця занести – вже проблема.

– Тут не стільки заробітку виходило, скільки клопоту, – каже чоло-вік. – Нині просто працюю на підприємстві. Та від того, аби комусь допомогти, не відмовляюся. Безоплатно.

Мітки:

Коментарі закриті.