Червономаяківці читали молитви і до палаючого лугу виносили іконуЇх на хуторі, який поміж собою називають не Червоним Маяком, а Овчарівкою, залишилося трохи більше двох десятків чоловік. Нещодавня лугова пожежа ледь не позбавила хуторян житла.

Біда прийшла вночі

Надія Отрощенко живе у своїй хаті на хуторі. Двох дітей виростила, у колгоспі все життя працювала.

– Тут, в Овчарівці, колись буряки сапала, льон вибирала, – розповідає Надія Федосіївна. – І в Куковичі на центральну садибу господарства через Десну їздила на роботу. Важко було неймовірно, бо треба ж і сім’ї та домашньому хазяйству раду давати. Та молода була, завзята, вірила у щось світле і краще. А оце на старості від переживань ледь на той світ не відправилась.

Надія Отрощенко дбайливо піклується про оселю своїх батьків, яких уже нема. Хата доглянута, є добротний сарай, колодязь, льох. Були у дворі ще дві невеликі господарські будівлі.

– Переказали мені односельці, що вогонь зі сторони Борзни лугом суне на Бреусівку – так зветься куток хутора, де стоїть батьківська хата, – каже жінка. – Я мерщій туди, а пожежа гуляє вже біля дворища – двох сарайчиків нема, двері до льоху теж вигоріли, ґанок хати обвуглився… Колодязь, що у дворі, висох, то руками брала землю і закидала нею полум’я. Тоді знайшла заступ, обкопала ним біля хати, а тут, на щастя, нагодилися молоді люди, що до сусідів приїхали, то і загасили вогонь. Город он вигорів, копичок із соломою нема – тільки сажа зосталася.

Різні райони

Кажуть хуторяни, що вогонь до них прийшов з Борзнянщини. Мабуть, рибалки недопалок кинули чи багаття як слід не загасили. От і результат.

– Самотужки боротися з вогнем у нас тут нікому – старі та інваліди доживають віку, – кажуть хуторяни. – Додзвонилися у Куковичі, пожежну машину попросили. А тоді ще і в Борзну. Приїхала борзнянська, побула трохи, воду всю, яку привезла, на палаючий луг вилила та й поїхала собі. Ми ж не їхнього району люди, нащо з нашою проблемою морочитися? І за те спасибі, що хоч трохи вогонь збили. А тоді вітер на просторі як розгулявся, вогонь рушив до хат.

З Божою і людською поміччю

Приїхали пожежники і з Кукович. Цілу ніч боролися з вогнем.

– Вночі і нам, чоловікам, страшно було дивитися, як височенним полум’ям горіла нескошена суха трава. Вогонь підганяв вітер, була загроза усьому хутору, – кажуть пожежники, які на день наших відвідин хутора, ще боролися з вогнем, що спалахував то в одному місці, то в іншому.

І хутір не спав, а Бога молив, аби вогняна стихія вгамувалася.

– Я з іконою в руках читала усі молитви, які знаю, і просила Всевишнього уберегти від біди, – каже Валентина Шумна. – Діти телефонують, переживають – вони далеко від Червоного Маяка живуть. Я зібрала всі свої документи, склала у відро, сіла під двором на кожух та знову стала просити Господа про порятунок Овчарівки…

Майже тиждень лякав хуторян вогонь.

Коментарі закриті.