Україна, як і ряд розвинених європейських держав, розробила Енергетичну стратегію на період до 2030 року, де передбачено поступовий перехід національної економіки до «зеленої» моделі розвитку. Про альтернативну енергетику, енергоефективність, використання відновлювальних джерел енергії, розвиток біоенергетичних технологій на регіональному рівні наш діалог із головою Чернігівської обласної ради Миколою Звєрєвим.

– Миколо Вікторовичу, фахівці стверджують, що наша держава нині інтенсивно використовує природний капітал подекуди без огляду на збереження довколишнього середовища. Відтак – відносно високі рівні забруднення довкілля, шкідливі відходи, неефективне використання енергії та інших ресурсів, застарілі та затратні технології виробництва. Зелена енергетика ж – надто віддалена перспектива. Що можна сказати у цьому контексті про Чернігівщину?

– Потенціал області – надпотужний: прекрасні чорноземи на півдні та лісові багатства на півночі, необмежені рекреаційні природні ресурси, водні запаси і найцінніше багатство – працьовиті люди.
Богом і природою Чернігівщині дана можливість бути в майбутньому самодостатньою і в плані енергетичних ресурсів. Можемо з часом відійти від традиційних джерел енергії – нафти, газу, вугілля. Треба зробити певні кроки.

– Хоча на семінарі «Сталий розвиток у контексті «зеленої» економіки: міжнародний досвід, рекомендації для України, приклади практичного застосування» нібито й пройнялася ідеями альтернативної енергетики. Та, чесно кажучи, від почутого віє певною мірою донкіхотством: Придесення – один із найдепресивніших регіонів країни, найбільш вимираючий.

– Помиляєтеся. Аналіз показує, що Чернігівщина – найкращий експериментальний майданчик для пілотних проектів як великих, так і розрахованих на реалізацію в певних районах чи населених пунктах. Приклад для наслідування – Австрія і, передусім, землі Форарльберг і Гюссінген, які називають австрійським «зеленим дивом».

Ретельно вивчав їх досвід проведення реформ, запровадження відновлювальних джерел енергії. Федеральна земля – нині надзвичайно розвинений регіон. Усім керують громади, муніципалітет. Навіть електростанціями. Мер міста Гюссінг розпочинає ранок із підрахунку, скільки зібрано твердих відходів. Увечері ж цікавиться, скільки з того сміття вироблено електроенергії, газу, добрив і тепла. Це – фантастика!

Гюссінген – раніше найдепресивніша, найнестабільніша, найнепривабливіша, бідна, відстала і дотаційна територія – сьогодні квітуча, взірець. Успіх реформ був надзвичайно високий. Відмова від традиційних джерел енергії – вражаюча економія коштів. Все працює на біоресурсах, біопаливі та відходах.

Із першого дня на посаді голови облради вважаю пріоритетним обов’язком провести реформи і показати, що Чернігівщина може зробити прорив, що і в Сіверському краї можливо створити шматочок Австрії. Розробляється нова концепція економічного розвитку регіону.

– Сміливо. Та зазвичай реалізація великих планів починається з малого.

– Такий куточок зеленого туризму вже створюється в Городнянському та Бахмацькому районах: знайшов віддалений хутір, купив будинок, землю, на якій будуть використовуватися альтернативні джерела енергії – вітер, вода, біопаливо. Співпрацюю із фахівцем із Гюссінга.

На Городнянщині розпочала діяльність програма енергозбереження. У двоповерховий ясла-сад поставили котельню на дровах. Економія у три – чотири рази порівняно із опалюванням газом.

Котельні Ічнянського заводу сухого молока і масла переходять на торф. По-господарськи, адже в області його великі запаси. Це і органічне добриво, і паливо, і теплова енергія.

Енергію (електричну, опалення, паливо) можна повністю одержувати із відновлювальних ресурсів. Сонячна і вітрова енергія, гідростанції і біоенергетика – чотири енергетичні джерела. До цієї справи треба залучити суб’єктів підприємницької діяльності, задіяти механізм державно-приватного партнерства.

Розпочав роботу консалтинговий центр «Сіверщина», який об’єднає і координуватиме всі інвестиційні проекти й регіональні програми й, зокрема, щодо альтернативної енергетики.

Географічне положення області не дозволить зробити ставку на сонячну чи вітрову енергію. Ріки теж тихоплинні, й гідроелектростанції – справа проблематична. Пріоритет – біоенергетика.

– Читала, що біомаса – ефективний замінник природного газу.

– Новітні технології дозволяють одержувати газ із біомаси – органічних речовин рослинного і тваринного походження. Це широко практикують Норвегія, Швеція, Фінляндія, Німеччина… Є змога реалізувати на Чернігівщині мінімум п’ять пілотних проектів на основі відходів обробки деревини – на базі лісництв у Щорському, Семенівському, Новгород-Сіверському, Ріпкинському та Городнянському районах.

Відходи свинокомплексів, комплексів з вирощування великої рогатої худоби і птахофабрик – дешеві біоресурси.

Не треба вирощувати й спеціальні технічні культури. У кожному районі достатньо стихійної біомаси: бадилля кукурудзи, соломи, сухих трав – джерела чистої енергії. Першим пілотним проектом з біоенергетики можуть стати Піски Бахмацького району.

Звісно, на Чернігівщині є запаси нафти й газу. Та все колись вичерпується. Біопальне для автомобілів, біоенергетика – реальна перспектива.

– Отож, кажемо «зелена енер­гетика», а маємо на увазі – енер­гетична незалежність країни. Фантастика?

– Сонце, вітер, вода, біоресурси – віч­ні категорії, здатні забезпечити життя, нормальне і збалансоване середовище для проживання, зберегти екологію та біорозмаїття для нинішнього й прийдешніх поколінь, допоможуть бути здоровими тілом і духом. Порятунок України – нетрадиційні шляхи розв’язання енергетичних проблем.