Вона і донині поєднувала б пісню і музику з точними цифрами і бухгалтерськими звітами. Але сталося так, як сталося – бухгалтер у сільгосппідприємстві став не потрібен, бо і самого господарства давно нема.

Вижити допомогли… хрюші

Незважаючи на професійність і більш як 20-річний досвід, дипломований бухгалтер одного дня синявському сільгосппідприємству став непотрібен.

– Так я стала безробітною, – каже Олена Сенько. – І не думалося, і не снилося мені, що почуватимуся зайвою у цім суспільстві, таким собі баластом. Щоб якось виживати і годувати сім’ю, разом з чоловіком вирішили розширити власне підсобне господарство. Передумали багато варіантів, а зійшлися на одному – вирощуванні свиней. Порали ще город, розвели птиці домашньої.

Важко і непросто було Олені Олександрівні. Образа була на державу, сьогодення, а що вдієш? У щоденній роботі біля поросят потроху забувалося погане, а результати піклування біля хазяйства радували.

Коли їй запропонували очолити сільський Будинок культури, попросила день-два на роздуми. З дитинства вона на сцені з піснею і музикою. Батько навчив грати на гармошці, а баян і гітару освоїла сама, навчаючись у кооперативному технікумі.

– Звичайно, сумніви були, – зізнається Олена Сенько, – одна справа проспівати пісню під час концерту, а інша – організувати виступ аматорів. Це ж і репертуар підібрати, і сценарій скласти, і сценічними костюмами учасників концерту забезпечити. А учасників тих треба ще пошукати, запросити, ледь не до землі вклонитися, аби відірвали годину-другу від сімейних турбот для репетицій і виступів. А тоді махнула рукою – не святі горшки ліплять!

Перший млинець удався

– І пішла я по селу запрошувати людей в артисти, – посміхається директор. – Перший концерт за мого керівництва Будинком культури відбувся на День Незалежності торік – майже через місяць після призначення. Були і сольні виступи, і танцювальні, відродили вокальний жіночий ансамбль «Надія»…

Синявка здавна славилась драматичними виступами. Які п’єси ставили – фахівці з обласного драмтеатру захоплювалися грою аматорів-акторів. І Олена Олександрівна вирішила відродити колишню славу. Спинилася на п’єсі «Фараони». В інтернеті знайшла цю виставу, роздивилася, яку одіж у ті часи люди носили, які зачіски, взуття.

Згодилися бабусині скрині і той неоціненний скарб, який залежався у них. «Фараонів» дивилися і щиро аплодували не лише Синявка, а й Блистова, Киселівка…

– Нині у нас постійних 32 учасники художньої самодіяльності, – каже директор,– наші концерти дивилися у Чапаєвці, Данилівці, а ще у селах Корюківського району – Олександрівці, Низківці, Забарівці. Кого запросили, кого умовили – маємо стабільний творчий колектив. А Любов Стародуб, колишня учасниця «Менщини», сама побажала працювати з нами на сцені, чому я дуже рада.

Гордість і опора нашого культосвітнього закладу – це найактивніші аматори: Наталія Крамаренко, Надія Костюхіна, Олександр Крамаренко, Аня Моняко, Влада Федоренко. Жоден концерт і жодне святкове дійство не обходиться без ведучої Галини Хіль та працівників бібліотеки Наталії Руденко і Наталії Деменко.

По одежині стрічають

На транспорт для виїздів синявські аматори заробляють самі. Та й взагалі за рік грошей заробили стільки, що зробили косметичний ремонт культосвітнього закладу.

– Наші постійні відвідувачі кажуть, що цього літа ми пофарбували навіть ті коридори, які за 80 років існування Будинку культури не бачили ні валика, ні щіточки, – каже Олена Сенько. – П’ять тисяч гривень виділила сільська рада. Я одразу поїхала в Чернігів на фабрику художніх виробів і замовила десять жіночих блузок для виступів і два костюми для ведучих масових заходів. Адже сценічний одяг грає зовсім не другорядну роль під час концерту чи п’єси. Як мовиться, по вдяганці зустрічають…

Аби полегшити підбір репертуару, складання сценаріїв, Олена Сенько придбала ноутбук для роботи за власний кошт, підключила інтернет.

– Працювати хочеться, бо відчуваю постійну підтримку і розуміння сільської влади, школи, аматорів сцени. Це окриляє, надихає і зобов’язує працювати з якнайповнішою віддачею. Окрім сценічної роботи, дбаємо про естетичний вигляд не тільки культосвітнього закладу, а й прилеглої до нього території – посадили понад 30 берізок, доглядаємо за клумбою перед фасадом Будинку культури, – ділиться Олена Олександрівна. – Наші плани? Їх втілення, як кажуть, у життя побачать глядачі. А наше, культпрацівників, завдання – не розчарувати, а зачарувати їх.