– Скільки точно було жал – не рахували. Ніколи було, – каже головний лікар Менської ЦРЛ Петро Хомрач, розповідаючи, як рятували покусаного бджолами пацієнта – Володимира Булко з Мени.

– У нього був анафілактичний шок: утруднене дихання, запаморочення, низьке (60 на 40) тиск, прискорений (140 ударів в хвилину) пульс. Плюс – набряк тулуба, обличчя, голови.

 

«Швидку» викликала мешканка Мени Тамара Терещенко, біля двору якої все і сталося. Бджоли – з їх з чоловіком пасіки. Коли покинули вулик, господаря вдома не було. Вона зраділа, що рій далеко не полетів, «приліпився» на черешні, яка росте на вулиці перед будинком. Але як його зняти?

– Моя дружина якраз проїжджала повз будинку. Розповіла мені. Я схопив велосипед – і до Терещенко. Ми з ними дружимо, як не допомогти, – каже 64-річний Володимир Булко.

 

Поїхав (живуть на сусідніх вулицях) в чому був: у сорочці з короткими рукавами, без картуза. Переодягатися на місці було ніколи: на черешні за цей час з’явився ще один рій.

(Рої висять на дереві, поки бджоли-розвідниці шукають нове житло. Вони могли повернутися з хвилини на хвилину. І тоді рої полетіли б за ними. А для пасічника втратити відразу два – велика шкода.)

 

Першого Володимир Миколайович зняв без проблем. Розповідає: обприскали бджіл водою (вологими вони нікуди не полетять – затримаються, поки не обсохнуть, і зструсити мокрих легше), підставив корзину і змітав їх туди гусячим крилом.

Якщо гілки тонкі, труснеш – і справу зроблено. Але тут були товсті – черешня стара. Довелося вручну.

 

Зняв один рій, відправив його у вулик, поліз за іншим.

 

– Він був вище. Метрів, може, в трьох від землі. Я вже доліз, взявся за гілку, на якій висіли бджоли. І тут крутнулася драбина. Вона металева, нестійка – шукати дерев’яну не було часу. Я полетів вниз разом з роєм.

 

Поки господиня бігала по воду, щоб відігнати бджіл, які клубком упали на Володимира Миколайовича, вони встигли наробити біди.

 

– Лівий бік був сильно покусав, ноги, шия.

– Свідомість не втрачали?

– Голова крутилась. Коли Тамара облила водою, прийшов в себе.

– Подібне вже бувало з Вами?

– Жалили, але не стільки. Було по 20-30 укусів.

 

Це при тому, що своєї пасіки у Володимира Миколайовича немає. Каже: діставалося, коли перевозив ( «працюючи на тракторі») чужі вулики. У друзів-бджолярів навчився і рої знімати.

Рятувала його (в реанімаційному відділенні) лікар-анестезіолог Оксана Наумова.

– Дуже їй вдячний. На третій день уже вдома був.

 

На моє запитання, чи міг померти, лікарі кажуть: все залежить від того, як організм реагує на алерген. Іноді до летального результату можуть привести всього 1-2 укусу. А взагалі, смертельна доза бджолиної отрути для людини середньої ваги становить 0,2 г – це якщо ужалять 250 і більше бджіл.

Також нагадують: витягувати жало потрібно відразу, так як з нього ще 2-3 хвилини після укусу продовжує виділятися отрута.

 

– А куди потім подівся рій, що Вас покусав? – питаю Володимира Миколайовича.

– Повернувся на черешню. Його вже господар знімав. Так Тамара розповідала, коли приходила в лікарню провідати мене.

– Є мед після пригоди не перестали? Або не любите?

– Не перестав. І люблю. Так хто ж його не любить?

 

В тему

Одна з видів медоносної бджоли – Apis mellifera scutetlata, яка походить від африканського підвиду, – не тільки нападає, якщо її спровокувати, але і вперто переслідує противника, а отрута діє не сильніше, ніж отрута інших бджіл, але укуси можуть виявитися смертельними, оскільки вона жалить багаторазово (звичайні бджоли – тільки один раз, після чого гинуть).

Анна Єфименко, “ГАРТ

Коментарі закриті.