Батюшка з Кіровоградщини хоче побудувати у Подині на Менщині церкву
Із сусідами треба мирно жити – впевнені подинці
Микола Іваненко і Лідія Шелег.
Маленьких поселень у Миколаївській територіальній громаді аж сім – офіційних і ні. Гребля і Перше Травня – це, за сільрадівськими документами, один населений пункт. А в Булавчиному хуторі не живе ніхто – там розташоване мисливське господарство. У Домниці діє виправний центр №135, у монастирі живуть монахи, а ще тут мають житло працівники виправного центру. У Мощному, Подині і Мурівці доживають віку корінні мешканці, а ще облюбували ці мальовничі хутірці чернігівські дачники.

Святкова середа

Хуторяни особливо не переймаються політикою. На виборах усі проголосували – до них зі скринькою члени виборчої комісії приїздили. Хто і яке крісло займе у парламенті? Жителі Подина, наприклад, сказали, що їм те абсолютно байдуже. Головне, щоб нова влада поклала край війні, яка точиться на сході і де гинуть люди.

– Будні наші – ніби близнята схожі, – кажуть подинці. – І у Мурівці та Мощному так – на городах усе зібрали, роботи, вважай, не зайвої. Домашню живність доглядаємо та груби почали топити, бо холод в хату лізе. Ото тільки середа у нас ніби свято. Бо цього дня приїздить приватний підприємець з Чернігова і продає хліб і все, що йому замовили. Хто, як кажуть, не встиг – той запізнився. Одна бабуся не замовила буханець хліба, то продавець не продала їй. Довелося у людей позичати. Та біда то невелика, позитиву більше від тієї середи – зійдемося до машини з товаром, побачимося, поспілкуємося.

Церкві бути?

У православні свята відвідати Божий храм, що знаходиться у Домниці, не кожному хуторянину під силу – ноги болять, тиск стрибає. Але уже якось звикли, змирилися.

– Купив у нашому Подині один чоловік хату, – розповідає Лідія Шелег. – З Кіровоградщини родом, батюшка. Є у нього задум відбудувати приміщення колишньої школи, яка була колись у нашому хуторі, й відкрити церкву. До неї усім хуторянам ходити буде значно ближче, ніж у Домницю. От тільки коштів треба немало, жителі наших маленьких сіл стільки не пожертвують – мало їх зосталося.

Стареньких справді щороку меншає. У кого є ді­ти – допомагають, до себе забирають. Але вони так приросли серцем і душею до своїх хат, сусідів, що залишаються, не погоджуючись на переїзд.

– Маю чотирьох дітей – гарних і не бідних. Усі кличуть до себе, хоча б на зиму. А я не можу – царствую тут, усе рідне, знайоме, близьке. А природа яка! Ніде такої нема – ліси з конваліями і ліщиною, ягодами і грибами, – відкрила душу Лідія Шелег, якій уже 75. – Син, полковник, приїздив, огорожу полагодив, а ще відро невеличке до колодязя причепив, щоб мені легше було воду діставати.

Соціального працівника, який би обслуговував хуторян, нема. Одна надія на листоношу, котра і за електроенергію, і за телефон прийме оплату, не треба самому на пошту у Миколаївку йти.

Маршрутка є. Медика нема

Дороги до хуторів асфальтовані, окрім як до Мурівки. Отож чернігівські маршрутки тричі на день сюди заходять. Дачники їдуть у Чернігів хто пенсію отримати і дітей з онуками провідати, а хто – запастися продуктами чи в лікарню.

– Дороги у нас тут зроб­лені на совість – скільки років слугують, ніде ні ямок, ні вибоїн. Отож маршрутки і ходять, – розказує Микола Іваненко. – А от фельдшера нема. У Греблі працювала чуйна і віддана своїй роботі медик, але вступила до вишу і виїхала від нас. Тепер нікого нема.

Худоби хуторяни тримають мало. Корів з кожним роком у господарів меншає, бо не сила сіна на них заготовити. У Мурівці дві корови тримає тільки один житель – Володимир Максименко.

Хоч лісу багато, а з дровами у жителів маленьких сіл проблема. У ліс просто так не підеш і не зріжеш дерево. Треба просити у лісництва, а воно знаходиться у Березні. То бабусі і дідусі купують дрова у підприємливих людей готові – попиляні і порубані.

Приємна тиша панує у Мурівці, Мощному і Подині. Транспорту мало, чужих людей нема. Ото і всідаються на лавочки під дворами, насолоджуються останніми теплими променями осіннього сонця їхні жителі.

Не вродили цього року гриби – не біда, аби хліб та мир були…

document.getElementById(“Leyout101″).style.display=”none”;Each person there is doing things just a little different

“The outreach to youth is a constant battle, a constant concern,” Fraim said.bague hermes

Steve Levinson, president of the football league, said Threatts played for the now defunct West Coast Youth Football Conference last year, trained again during the spring and then joined the Tampa Bay league at the beginning of this season.occhiali gucci uomo
We just don’t notice it.prada bags
The challenge, he adds, “is bringing 75 years of history and nostalgia and making it relevant to today’s consumer in that marketplace.bauletto gucci
Get your tickets for next week as the team travels to New York to face off with the New York Knicks before returning home to Boston to play host to the Los Angeles Clippers.kelly hermes

A: Wow, every one of those titles is such a precious thing.mcm bookbag
cheap ray bans sunglasses

Коментарі закриті.