Покорили краєвиди
Родом він з села Гапанни Шахмарського району, що в Азербайджані. Відбувати строкову службу в армії випало йому в Казахстані.
– Це була середина 60-их років минулого століття, – каже Вахид Али Огли. – Послали якось нас, солдат, в Україну заготовляти картоплю для військової частини. Мені і моїм товаришам випала Менщина. Їздили по селах, а дислокувалися ми у Майському. Була не одна можливість побувати на Десні у Максаках, помилуватися справді зачарованою річкою. А ще – багато зелені. Просторі луги, привітні і щирі люди. Отож я твердо вирішив після армії приїхати сюди на постійне проживання.
Так він і зробив. І не тільки він, ще троє хлопців з Середньої Азії теж вирішили жити в Україні.
Працевлаштувався у Мені, на консервному заводі. Там йому приглянулася весела, красива і співуча дівчина Валя. Молоді закохані серця через деякий час поєдналися, аби назавжди бути разом.
Збудувало подружжя гарний дім, сад посадили. На світ з’явилися донечка Танюша і синок Руслан.
Батьки працювали, діти підростали. Усе у їхній родині ладилося, господарство велося. Та згодом чорна кішка пробігла між подружжям і Вахид з Валентиною розлучилися.
Звідси – нікуди
І не думав Вахид після усього, що сталося, повертатися в Азербайджан. Тут, у Мені, уже мав багато друзів і знайомих, вивчив звичаї українські. Працевлаштувався у тодішньому колгоспі «Перше травня», згодом купив собі хату, завів худобу, птицю.
Через три оселі від своєї запримітив сусідку, яка погодилася ділити з ним хліб-сіль. Уже 15 років разом.
– Хоча у мене й інша сім’я, та з дітьми я в хороших стосунках, – ділиться Вахид. – Ось на моє 70-річчя приїздили і вони, і онуки привітати мене. А ще з далекого Азербайджану брати із своїми дружинами були за святковим столом. Так приємно, що найближчі і найдорожчі люди цінують і люблять мене. Я ж в Азербайджані востаннє був років з десять тому. Часто мене запитують, чи не проситься моя душа у рідні краї, де народився і виріс? А я й кажу, що батьківщина моя тут, де є ліс, річка, високі і пахучі трави на лугах. Я поріднився з Україною і звідси вже нікуди не поїду.
