Незабаром парламент у другому читанні має розглянути законопроект про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів. Документ, як і загалом реформування вітчизняної галузі охорони здоров’я, викликав бурхливі дискусії як серед народних обранців, так і в суспільстві.

Важко, «з боями»,  Верховна Рада ухвалила його в першому читанні. «За» проголосували депутати від «Самопомочі», Народного фронту і Блоку Петра Порошенка.

Другий законопроект (№6329), який мав би запустити нову модель фінансування галузі охорони здоров’я, не набрав необхідної кількості голосів. Експерти стверджують, що без нього, а відтак і без коштів, не можливі зміни в медицині.

У авторки була нагода допитатися і в голови, і в народних обранців правду.

Вагомі кроки до змін

Теперішній склад Верховної Ради, як зазначав на недавній зустрічі з журналістами її очільник Андрій Парубій, працює вже більше двох з половиною років – половину терміну своїх повноважень. Цей  хронологічний рубіж – своєрідний екватор – припав на переломний момент в історії країни.

– Перші відчутні успіхи на шляху відродження української економіки, перші без візових дозволів вільні кроки у Європейський простір, відроджена повага до власної сили – українського війська, всі надії та сподівання українського народу опиняться під загрозою, якщо ми з вами вирішимо зупинитися на півшляху. Але ми вже занотували собі у щоденник на два з половиною роки наперед – дорогу у НАТО, медичну, пенсійну, соціальну, безпекову реформи та цілий ряд інших важливих кроків, – наголошував Андрій Володимирович у виступі.

Саме в реформування медичної галузі й зануримося.

Мінімальною кількістю голосів

Згаданий законопроект щодо нововведень у медицині прийнятий у червні мінімальною кількістю голосів. Народні обранці вносили суттєві правки. Днями парламент має розглянути його вдруге.

У доопрацьованому законопроекті №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» йдеться про те, що наразі більшість українців живуть у страху стикнутися з вітчизняною системою охорони здоров’я.  Попри сплату громадянами з власної кишені майже половини коштів на цю галузь додатково до загальнодержавних податків, вони вимушені отримувати послуги, що надаються на базі застарілої інфраструктури, без гарантії якості і поважного ставлення до прав та гідності пацієнтів.

Виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун констатує, що в  Україні кошти з державного бюджету нині витрачаються не на фінансування медичних послуг та лікарських засобів конкретним особам у разі хвороби, а на підтримку існування наявної мережі закладів охорони здоровя незалежно від кількості та якості наданих ними пацієнтам послуг.

Населення за медичну допомогу платить двічі: спершу у вигляді регулярних податків, а потім – зі своїх кишень для купівлі лікарських засобів, оплати процедур або неофіційного гонорару лікарю.

Законопроектом передбачено, що «обсяг медичних послуг та лікарських засобів, вартість яких покривається державними гарантіями, та ступінь покриття закріплюється на рівні закону в державному гарантованому пакеті». У межах гарантованого пакету держава гарантуватиме повну оплату за рахунок коштів держбюджету необхідних медичних послуг і лікарських засобів на екстреному, паліативному та первинному рівні; та частково на вторинному (спеціальному) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях, наданих постачальниками медичних послуг. При цьому компонент медичної допомоги на всіх рівнях завжди буде оплачуватись державою у повному обсязі.

Сьогодні первинну медичну допомогу мають право надавати центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, більшість яких розташовані в районних центрах. Це перешкоджає багатьом об’єднаним територіальним громадам активно і самостійно розвивати первинну медичну допомогу на своїй території. Створення можливості надання первинної медичної допомоги закладам охорони здоровя усіх форм власності та фізичним особам – підприємцям на підставі відповідної ліцензії дозволить таким громадам утворити власну мережу суб’єктів надання первинної медичної допомоги і розвивати її згідно з потребами місцевих мешканців. Новий механізм фінансування запроваджуватиметься поступово: на первинному рівні – вже з 2018 року, на інших рівнях – до 2020.

Емоційне обговорення

«Дорога у медицину» виявилася дуже складною, тривалою і тернистою. Болісно реформується і медична галузь Чернігівщини – особливого регіону на карті України, зони «демографічної кризи».

Голова ВРУ Андрій Парубій понад дві години щиро й відкрито спілкувався з представниками столичних та регіональних ЗМІ. Серед майже сорока адресований спікеру запитань було і незручне від автора.

Моє болюче запитання стосувалося медичної реформи, про яку говорив Андрій Володимирович. Законопроект №6327 спроектувала на Чернігівську область – хутірську, дуже велику за територією, з дуже низькою щільністю населення, з бездоріжжям, з понад третиною мешканців – пенсіонерів, літніх громадян і людей похилого віку. Окрім того, кожен третій житель має статус потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Цей законопроект, як на мене, – чергова марна надія селян на безоплатну медичну допомогу.

– Чи не чесніше внести правку до Конституції України, і ту норму в статті 49, що гарантує безоплатну медичну допомогу, замінити на платну, щоб людина просто знала, що вона залишена напризволяще і розраховуватиме тільки на власні сили? – запитувала в очільника парламенту.

Ось точка зору спікера без купюр:

«Дякую вам. Дуже важливе запитання. Спробую відповісти коротко. Просто внесення правки в Конституцію нічого не вирішить. Має бути реформована сама логіка охорони здоров’я в Україні. Просто зміни в Конституцію не дадуть відповіді на ці питання.

Цей законопроект запроваджує іншу філософію і справді викликає дуже емоційне обговорення. Я це відчув у залі, коли після багатьох засідань робочої групи здавалося, що є більшість. Але ми вийшли на 227 голосів з перевагою в один голос. Власне від того, що були неймовірно гострі дискусії. В тому числі і в комітеті. Я можу сказати одне – я прихильник реформи. І найгірше лишати той стан, в якому сьогодні перебуває держава, в тому числі і в питанні охорони здоров’я.

Тому я розраховую на дуже професійну і копітку роботу комітету, робочої групи, щоб ми змогли під час першого і другого читань усі недоліки і труднощі виправити. Ви кажете про свій регіон. А до мене приїжджали з Франківщини і говорили про Карпатський регіон, про високогірні регіони, де ця проблема не менш гостра, ніж на Чернігівщині. Звичайно, це має бути враховано. Я сподіваюсь, що ці труднощі будуть враховані в підготовці між першим і другим читанням».

Щира відповідь викликає довіру до сказаного. Без сумніву, всім хочеться, щоб медична реформа була не тривалою в часі та безболісною.

Парламент, як зазначав Андрій Парубій, – майданчик для дискусій. Отож журналісти поспілкувалися і з представниками парламентських фракцій (різних політичних сил ) щодо важливих для України питань та розпочатих  реформ, які викликають неоднозначне сприйняття громадянами.

«Вимирання народу є наразі»

У цьому переконаний Григорій Шверк із Блоку Петра Порошенка.

– Голосував персонально за обидва законопроекти. Очікую, що і в другому читанні наша фракція теж проголосує «за».

Про що я думав, коли голосував? Про те, що наявна система охорони здоровя – це великий обман. Великий обман про безоплатність, великий обман про якісні медичні послуги і велика брехня. І якщо з цим нічого не робити, то це призведе до вимирання українців значно більше, ніж будь-які проблеми з госпітальними округами.

Мені здається, що краще якісно попрацювати, обговорити і проговорити всі суперечливі положення і зробити цю реформу якіснішою, аніж закривати очі на те, що ми маємо вимирання українського народу і наразі.

«Безоплатна медицина – це фейк»

Така думка голови Комітету з питань інформації та зв’язку, нардепа від «Самопомочі» Олександра Данченка.

– «Самопоміч» завжди підтримує гарні ініціативи. Ніколи ні з ким та ні за що не торгується. І наша фракція, і я особисто голосували за обидва законопроекти щодо медичної реформи.  Знаю проблеми цієї галузі з перших вуст. У мене дружина лікар – ендокринолог. Тож щодня вдома чую, як живеться медицині. Моя тітка у Кривому Розі – старша медсестра величезної лікарні. Окрім того, сам нещодавно переніс операцію. Пройшов усе. Оперувався в Україні, а не в Німеччині чи деінде за кордоном.

Повністю погоджуюсь із Григорієм Шверком, що існуюча система – це те, що вбиває наших людей. Безкоштовної медицини в Україні немає. Безоплатна медицина – це неправда, фейк. Системної медицини немає. Системного постачання лікарських засобів немає. Треба визнати, що в нас медицина де-факто платна.

Безумовно, потрібні зміни. Я не професіонал у медицині, але з точки зору управлінця, а я все життя був управлінцем, ця реформа має право на існування. Потрібно змінювати і потрібно щось робити.

Що ж до  того, що вона не буде працювати без змін у бюджет, – питання дуже дискусійне. Тому що все рівно ми проголосували законопроект 6327. Мине час на його підписання. Це вже буде з наступного року. Все це спокійно можна буде прописати в бюджеті на наступний рік. Ця реформа в цьому році не запрацює. Хоча я голосував і за другий законопроект – стосовно механізмів фінансування. Його прийняття дало б змогу раніше розпочати таку реформу.

Так, вона болісна, але спрямована на збереження українських людей. Чи ця реформа стопроцентно ідеальна? Ні. Але я голосував за зміни в галузі охорони здоров’я. Це набагато краще, ніж те, що є нині.

Непотрібно платити з бюджету за ліжко-місця. Головне в реформі, що людина має право обирати заклад для лікування, що має право на безоплатне медичне обслуговування. Тільки за твоє конкретне лікування держава буде компенсувати кошти цій лікарні.  Скажімо, лікарня вилікувала 100 людей. За ці 100 людей і отримуватиме кошти. Зараз отримує за ліжко-місця. Вони ж порожні. Головні лікарі отримують за це кошти, а коли пацієнти приходять, то їм кажуть, що місць немає – платіть. Є корупція в медицині. Реформа, безумовно, – крок вперед.

«Рішення спрямовані на зубожіння людей»

Народний депутат Ігор Попов, як і фракція Радикальної партії Олега Ляшка, протилежної думки про нововведення в медицині.

– Перше читання законопроекту приймалося із кнопкодавством, з усіма можливими порушеннями і скандалами, без погодження з профільним комітетом.

Я боюся, що друге читання буде ще гіршим. Чому? Тому що рішення, які підготовлені, спрямовані не просто на реформу медицини. Вони спрямовані на зубожіння українського народу.

У нас головні претензії до так званої «співоплати». Ніхто не знає, що це. Але всі розуміють, що громадян змусять платити за вторинну медичну допомогу. Тобто за всі прийоми, крім швидкої допомоги і дільничного терапевта. Це концентрація всіх грошей на рахунку в одному місці – в Києві. Ми багато говоримо про децентралізацію, але на практиці нам пропонують сконцентрувати всі гроші в Києві, всі рішення приймати в Києві. Це неправильно. Це – корупційний ризик. Це накладеться на ситуацію з госпітальними округами. У нас багато скарг від людей на створення госпітальних округів, на ті лікарні, які будуть дуже далеко від пацієнта. Та й пацієнти не будуть туди їхати. Тим більше, якщо все там буде платне.

Сподівання без надії

Виконуюча обов’язки міністра охорони здоров’я Уляна Супрун не згодна з твердженням, що нова медична реформа спрямована на «вимирання народу».

На її думку, прийняття і реалізація Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» може мати позитивний вплив на організацію медичного обслуговування населення в регіонах країни. Переконана, що якісні медичні послуги будуть доступні всім українцям незалежно від їх матеріальних статків і місця проживання.

Обнадійливо, якщо не брати до уваги, що спершу на Чернігівщині мало бути 7 госпітальних округів, потім – 6 чи 5. Зрештою затверджено лише 4 на тлі великих відстаней між населеними пунктами й бездоріжжя, кадрового дефіциту лікарів й закриття дільничних і номерних районних лікарень. До базової лікарні округу ще треба якось довезти хвору людину. В ідеалі – живою.

Пацієнт, якого іменують «застрахованою особою», матиме право «обирати лікаря з надання первинної медичної допомоги» і укладати з ним відповідний договір. З ким домовлятися селянинові з глибинки за відсутності медичних кадрів? Звісно ж, і про 60 хвилин доставки хворого до лікарні говорити марно.

Додам, що за роки незалежності було розроблено 21 законопроект про страхову медицину, змінилося аж 20 міністрів охорони здоров’я, нині МОЗ функціонує без очільника, а лікуватися простому люду стає вже «небезпечним для життя». За чверть століття українців поменшало аж на 10 мільйонів.

Мабуть, як писала геніальна Леся Українка, «без надії сподіваємось» на краще життя і якісну безоплатну медицину.

Ольга ЧЕРНЯКОВА. Фото автора

Коментарі закриті.