У заголовку нема помилки, як, можливо, дехто подумав. Мова піде не про дитячий садок, а саме про дідсадок…

Маю дуже добру приятельку, яка ось вже шостий рік живе в Сполучених Штатах Америки, у місті Бостоні (північно-східне узбережжя США, столиця штату Массачусетс). Знайти роботу в Америці без знання англійської мови надзвичайно важко. Але моїй знайомій пощастило. Вона влаштувалася в денний оздоровчий центр для людей похилого віку – вихідців з колишнього Радянського Союзу. Такий собі дитячий садок, але для бабусь і дідусів. Щодня їх привозять у центр, де з дев’ятої ранку до третьої години дня організовують їм змістовне дозвілля.

«Складаю календарний план на кожен місяць, – пише у листі приятелька. – Гуляємо в парку, їздимо по музеях, магазинах, ходимо в басейн, уроки англійської мови, йога, оздоровча медитація, танці, вікторини, спортивні ігри, аукціони. Запрошуємо цікавих артистів, журналістів і т. д. У мене в підпорядкуванні чотири помічники, які допомагають мені та супроводжують підопічних в поїздках».

Прочитав це і подумки провів паралелі з нашою дійсністю. У нас і дитячих садочків не густо, не кажучи вже про дідсадки. А дозвілля в українських пенсіонерів практично немає. Ну хіба що прогулянки по чиновницьких кабінетах за різноманітними довідками, судові «ігри» за мізерні доплати дітям війни, захоплюючі вікторини на тему «На що витратити останні гривні – на ліки чи хліб?», оздоровчі медитації на городі з сапкою в руках та виборчі аукціони під назвою «Хто з кандидатів найпереконливіше нас обдурить».

Колись в радянській пресі була популярна рубрика «Два світи – два способи життя», у якій порівнювалися переваги соціалізму та важкі недоліки капіталізму. І хоча зараз вже маємо свій капіталізм, але способи життя і його якість так і залишилися протилежними. Бо як можна порівняти, наприклад, німецьку бабцю, яка на свою пенсію і заощадження розслаблено потягує коктейлі десь на пляжі в Туреччині чи Єгипті, і її українську ровесницю, що у «вільний час» заготовляє у промислових масштабах кропиву, аби нагодувати поросят?

Як підсумувала моя американська приятелька: «Навіть не хочу порівнювати ці два світи. Шкода Україну, дуже…»

Мітки:

Коментарі закриті.