Пенсійна система, яка працює в Україні, називається солідарною. Вона передбачає, фонд для оплати пенсій накопичується за рахунок податків тих, хто працює зараз. По суті, ми платимо за нинішніх пенсіонерів, а натомість отримуємо право отримувати пенсію в майбутньому.

Така система добре працювала в умовах постійного зростання кількості населення (і, відповідно, людей, що працюють) та росту економіки. Але у бідній країні, якою є Україна, за умов війни, скорочення зайнятості, падіння економіки та поступового старіння населення, така система більше не можу працювати.

Різниця між розміром внесків на пенсії і реальними витратами пенсійного фонду складає 141 мільярда гривень – 56% усіх видатків на пенсії. Ці кошти компенсуються з державного бюджету. Через великі витрати на пенсії з бюджету, він сам стає дефіцитним. Сьогодні витрати держбюджету більші за доходи на 78 млрд грн.

По суті, українці платять податки на пенсії двічі. Один раз вони відраховуються від зарплатні, інший раз – з держбюджету, який формується з наших податків. Кожен працівник, окрім власних податків, додатково сплачує через Держбюджет іще більше 8 тис. грн на пенсії.

Інша проблема нинішньої системи – право на пенсію мають як ті, хто працював і сплачував внески в пенсійний фонд, так і ті, хто не працював взагалі. Різниця між пенсіями невисокооплачуваних працівників та тими, хто взагалі не працював, мізерна. Це демотивує людей легально працювати і сплачувати податки.

Пенсійна реформа покликана створити умови, в яких ці дві ключові проблеми можуть бути вирішені.

Сьогодні в Україні пенсії отримує майже 12 млн пенсіонерів, проте податки в пенсійний фонд сплачує лише 10,5 млн працівників. З кожним роком ситуація погіршується, а дефіцит Пенсійного фонду зростає – якщо 15 років тому його не було, а 10 років тому він складав 2,5 млрд грн або 0,3% ВПП, то сьогодні – 141 млрд грн і 5,5% ВПП. Це надзвичайно великий тягар для бюджету.

В умовах постійного старіння населення, падіння економіки і відсутності передумов для стрімкого економічного росту, відсутність змін у системі нарахування пенсій могла спровокувати загальний колапс усієї пенсійної системи. Так теперішні пенсіонери перестали би отримувати пенсії, а молоді – сподіватись отримати їх у майбутньому.

Також настільки великий дефіцит Пенсійного фонду є серйозним гальмом економіки. Без дотацій Пенсійного фонду, Держбюджет був би профіцитним – доходи перевищували би видатки на 62 мільярди гривень. Ці кошти можна було б спрямувати на стимулювання швидшого розвитку економіки.

В довгостроковій перспективі ж пенсійна реформа закладає передумови, щоб через 10-20 років позбутися дефіциту Пенсійного фонду узагалі. В першу черга за рахунок зменшення виплат тим, хто не сплачував внески до Пенсійного фонду протягом своєї кар’єри.

Згідно розрахунків Кабміну, 1373 гривень є максимальною можливою межею для мінімальних пенсій в поточних економічних умовах.

При цьому урядовці називають своїм пріоритетом збільшення не мінімальної пенсії, а поступове пропорційне збільшення пенсій тим, хто має більше страхового стажу, тобто довше сплачував податки. Таким чином в Уряді планують стимулювати працівників з тіньовою зайнятістю, адже після виходу на пенсію вони зможуть розраховувати на вищу пенсію.

Розмір пенсії українців визначається за трьома покзниками: зарплати працівника, його стажу і середньої зарплати во Україні на момент виходу на пенсію. Через різкий стрибок інфляції у 2014-2016 роках, середня зарплатня за цей період суттєво зросла. Тому розмір пенсії двох пенсіонерів з однаковим стажем та аналогічною посадою, один з яких вийшов на пенсію у 2013 році, а інший – у 2017 році, може відрізнятися в 2-3 рази.

Щоб усунути такі дисбаланси, Уряд має проводити осучаснення пенсій, тобто, перераховувати їх з розрахунку на поточний рівень середньої зарплати. Востаннє таке осучаснення проводилось у 2012 році для тих, хто вийшов на пенсію до 2007 року. Поточне осучаснення зачепить тих, хто вийшов на пенсію до 2016 року.

Формально – ні. Але велика кількість українців вже не зможе вийти на пенсію в 60 років. За розрахунками уряду від 30% (у 2018 році) до 45% (у 2028) українців муситимуть вийти на пенсію пізніше, ніж у 60 років.

Сьогодні, щоб отримувати пенсію в 60, достатньо мати страховий стаж в 15 років, тобто, 15 років бути офіційно працевлаштованим. І навіть якщо такого стажу немає, з 60 років можна отримувати соціальну пенсію.

Після реформи у 2018 році мінімальний страховий стаж для виходу на пенсію у 60 років становитиме вже 25 років і до 2028 року збільшуватиметься щороку на один рік, до 35 років. Якщо У разі наявності стажу більше 15 років, але менше 25, працівник зможе вийти на пенсію у 63 роки. Якщо стажу менше за 15 років – у 65 років. Цей коридор також зростатиме щороку на один рік до 2028 року.

Відповідно, для тих працівників, які мають довгу офіційну кар’єру, час виходу на пенсію залишиться незмінним. Натомість ті, хто довгий час не працював або не був офіційно працевлаштованим, буде змушений виходити на пенсію пізніше. Для таких українців пенсійний вік буде підвищений.

Таким чином уряд стимулює працівників домовлятися зі своїми працедавцями щодо легалізації працевлаштування і створює більш справделиві умови для тих, хто сплачує внески до Пенсійного фонду і тими, хто не сплачує.

Також неофіційно оформлені працівники можуть добровільно сплачувати єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду добровільно, в індивідуальному порядку. Тоді вони матимуть такі ж умови виходу на пенсію, які решта працівників.

Також заробітчани можуть добровільно сплачувати єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду добровільно, в індивідуальному порядку. Тоді вони матимуть такі ж умови виходу на пенсію, які решта працівників.

ФОПи першої групи, які сплачують неповний Єдиний соціальний внесок, зможуть претендувати на пенсію незалежно від розміру сплачених внесків. Така норма не передбачалася у первинному варіанті реформи, але була внесена як депутатська поправка.

Складніша ситуація з жителями ОРДЛО. Де-юре територія ОРДЛО не входить до складу Росії або будь-якої іншої визнаної країни. Наразі не існує механізму зарахування страхового стажу жителів окупованих територій окрім тих випадків, коли вони працюють на зареєстровані в Україні підприємства або добровільно в індивідуальному порядку сплачують внески до Пенсійного фонду України.

Публічно Уряд обіцяє розробити в майбутньому розробити такий механізм, а також стратегію щодо зарахування стажу після повернення територій ОРДЛО в склад України. Проте наразі ситуація лишається неврегульованою.

Варто додати, що відповідно до українського та міжнародного законодавства, відповідальність за соціальне забезпечення жителів окупованих територій має нести держава-окупант (Росія у випадку ОРДЛО).

Хоча за період навчання за студентів не сплачується внески до Пенсійного фонду, Пенсійна реформа передбачає зарахування років навчання у страховий стаж.

Ця норма не була передбачена в первинній версії реформи, але була внесена у вигляді депутатської поправки.

Середня тривалість життя в Україні складає зараз 66,3 роки для чоловіків та 76,1 роки для жінок і поступово зростає. Проте ця статистика включає і значну частку ранніх смертей. 10% українців не доживають до 35 років, 25% – до 60.

Демографи прогнозують, що через 20 років частка людей за 60, тобто тих, хто матиме право на пенсію, зросте до 28% (зараз таких близько 22%). Навіть зараз кількість населення, старшого 65 років (з цього віку можна претендувати на соціальну пенсію незалежно від стажу), складає понад 15%.

При сплаті від 1 до 12 місяців, потрібно буде сплатити 1,5 мінімального внеску, за 13-14 місяці – 2 мінімальних внески на місяць.

В разі переїзду до країн СНД (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргистан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан), можна переоформити пенсію за правилами країни, в яку переїздить громадянин.

В разі переїзду в Естонію, Латвію, Литву, Болгарію, Іспанію, Словаччину, Чехію або Португалію, громадянин може претендувати на переказ пенсії з України у нову країну проживання.

В разі переїзду до інших країн, громадянин втрачає можливість отримання української пенсії.

До реформи чиновники державних органів влади могли раніше вийти на пенсію за вислугою років. Такими умовами держава стимулювала людей подаватися на низькооплачувану державну службу. Проте в рамках реформи державної служби, чиновникам або вже була піднята, або буде піднята зарплата, тож таке стимулювання може бути невиправданим. Натомість було запроваджено єдині умови виходу на пенсію.

Зараз дострокові пенсії для працівників зі шкідливого виробництва забезпечують підприємства, де ці люди колись працювали. Проте у багатьох випадках на момент виходу на пенсію «шкідливе» підприємство вже може не існувати, або ж його структура може навмисно бути змінена, щоб уникнути цих виплат.

Пенсійна реформа пропонує, щоб за робітників зі шкідливими умовами праці підприємства сплачували підвищений податок до пенсійного фонду (від 29 до 35% замість 22%). Таким чином підприємство не зможе уникнути цих виплат у майбутньому. З 2019 року для працівників, молодших за 35 років, ці додаткові внески підприємств накопичуватимуться на індивідуальних рахунках, що цілковито унеможливить ситуацію, коли працівник не зможе вийти на пенсію.

Найпростіший спосіб розрахувати розмір своєї пенсії – скоритатись одним із онлайн-калькуляторів, наприклад http://www.cost.ua/pension/

Також можна самостійно обрахувати пенсію за формулою = Сз × Ікз × Кс, де Сз – розмір середньої заробітної плати в Україні за три роки перед зверненням за призначенням пенсії (3 764,40 гривні).

Ікз – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (співвідношення розміру отримуваної зарплати по відношенню до середньої зарплати по країні – цю інформацію кожен може отримати у будь-якому відділенні Пенсійного фонду).

Кс – коефіцієнт страхового стажу, який визначається як множник тривалості років стажу роботи особи на величину оцінки одного року страхового стажу (1%).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи визначається шляхом ділення фактичної заробітної плати на величину середньої заробітної плати в Україні за відповідний період у розрізі кожного місяця та визначається середній показник.

Отож, якщо у застрахованої особи зарплата була втричі більшою, ніж у середньому по Україні протягом трьох років (36 місяців), що передували зверненню за призначенням пенсії, то її коефіцієнт зарплати становитиме = 3х36/36=3. Якщо, наприклад особа протягом півтора року отримувала зарплату втричі більшу, ніж у середньому по Україні, а другі півтора – вдвічі, то її коефіцієнт зарплати становитиме = 3х18+2х18/36=2,5. Якщо особа отримувала зарплату на рівні середньої по країні – її коефіцієнт – 1. І так далі.

Коефіцієнт страхового стажу

Для обчислення пенсії розраховується коефіцієнт страхового стажу, який напряму залежить від кількості відпрацьованих особою місяців.

Формула розрахунку коефіцієнту страхового стажу:

Кс= См хВс / 100% х 12

де:

Кс – коефіцієнт страхового стажу,

См – сума місяців страхового стажу,

Вс – визначена величина оцінки одного року страхового стажу (1%)

Заради справедливості, варто зауважити, що у 2008 році збільшену величину планували ввести як тимчасове рішення, проте пізніше побоялися відмінити його.

Поки чіткий механізм запуску другого рівня накопичення не розроблено. Це – в планах Уряду на наступний рік.

Добре.

Могло бути краще, але добре, що хоч це.