психологія

Повне нерозуміння світогляду опонента стало характерним для українців під час обговорення політичних тем.

 

Журналіст сайту Vox.com Браян Резнік (Brian Resnick) опублікував статтю, яка спираючись на сім теорій психології намагається пояснити природу нашого буремного часу. Його  знахідки стануть у нагоді й тим, хто прагне знайти пояснення природі “холіварів” (онлайн-суперечок), які ведуть українці щодо політичних подій в Україні.

 

Теорія перша: Вмотивоване мислення

Найбільш яскравий приклад того, що це таке, наводить давня газетна публікація 1951 року. Вона розповідала про футбольний матч між студентськими командами Прінстона і Дармута. Гра йшла жорстко: студенту з Прінстона зламали ніс, студенту з Дортмута – ногу. Студенти Прінстона звинуватили суперників у провокації. Дортмутська газета, натомість, звинуватила Прінстон.

 

У пошуках відповіді на питання “хто почав перший” психологи обох вузів об’єдналися, щоб відповісти на здавалося б просте питання: чому кожен з вузів має таку різну інтерпретацію того, що сталося? Студентам показували одні й ті ж записані на відео моменти гри, але представники різних команд говорили абсолютно різні речі щодо того, кому й скільки треба дати пенальті.

 

Висновок став класичним прикладом вмотивованого мислення: ми схильні робити висновки, яким ми схильні вірити. У випадку зі студентами психологи дійшли висновку, що фанати жодного з вузів не брехали. Просто бути фаном – означає фундаментально поміняти спосіб, у який ти сприймаєш гру.

 

Урок простий: “Люди більш схильні доходити до висновків… до яких вони хочуть доходити”, – написала у 1990 році психолог Зіва Кунда (Ziva Kunda).

 

Якщо приміряти цю теорію на українські реалії, то гляньмо, як люди коментують поведінку Парасюка під час його нещодавнього протистояння з поліцією під Слов’янськом.

 

Ті, хто підтримує блокаду, знаходить масу виправдань діям Парасюка, ті ж, хто проти – виправдовує дії поліції.

 


Теорія друга: Політика робить з людей дурнів

Найбільш інформовані про політику люди є найбільш впертими щодо політичних питань. Фактично, це окремий випадок вмотивованого мислення.

 

Здавалося б, якщо група людей має цілісне обґрунтування однакових фактів щодо політики, то всі вони мають дійти однакових висновків. Але це не так.

 

Дослідник цього питання, психолог з Єльського університету Ден Кахан (Dan Kahan) часто пропонує піддослідним вирішити математичну задачу. Якщо мова йде про чисту науку, наприклад, визначення ефективності ліків, люди використовують свої математичні навички.

 

Якщо мова йде про політичне питання, наприклад, ефективність обмежень на вільне володіння зброєю, люди використовують політичні тези замість наукових.

 

Кахан вивив, що серед тих, хто має слабкі математичні знання, лише 25% давали вірну відповідь, якщо вона відповідала їхнім політичним переконанням. У сильних математиків цей процент сягав 45%.

 

“Що більш розумною є людина, то більш тупішою її може зробити політик”, – доходить висновку психолог.

 

Висновки американця, до речі, добре пояснюють, чому з гарних українських вчених, акторів, журналістів-розслідувачів виходять такі паскудні депутати й міністри.

 

А ми дивуємось, чому це гарна колись людина, тямущий економіст чи адвокат у Раді перетворюється на чергового порохобота чи зрадофіла.

 


Теорія третя. Еволюція.

Одна з причин, чому факти не мають жодного значення, коли ми робимо висновки, криється в процесі еволюції. Психологи припустили, що політична ідентифікація змішується з нашою персональною ідентичністю.

 

“Найперша відповідальність мозку – дбати про тіло, захищати тіло. Психологічна сутність – це продовження мозку. Коли атакують наші почуття, мозок вживає ті ж самі заходи, які він використовує для захисту тіла”, – вважає психолог Університету Південної Кароліни Йонас Каплан (Jonas Kaplan).

 

Вчений навіть провів дослідження на добровольцях та виявив: якщо ображати вірування людини, активується частина мозку, яка відповідає за самоідентифікацію та негативні емоції. Схоже, що в людини виробилась імунна система до некомфортних думок.

 


Теорія четверта: Базова мораль

Ця теорія говорить про те, що в кожного з нас є моральні принципи. Вони впливають на світогляд людини, вважаються незмінними протягом життя та можуть мати біологічну основу.

 

Наприклад, ліберальні моральні принципи включають такі пункти: рівність, справедливість та захист вразливих. Консервативні такі: лояльність групі, моральна чистота, повага до авторитетів. Тому, наприклад, гасло “Зробимо Америку величною знову” змушувало частіше битися серця республіканців та зовсім не збуджувало лібералів.

 

Проблема в тому, що ми не завжди усвідомлюємо, що люди можуть мати зовсім інші моральні принципи, ніж наші власні. У політичних дебатах ми переоцінюємо значення аргументів, які нам особисто здаються переконливими, але не є такими для опонентів.

 

Приклад з вільним володінням зброєю добре підходить для українців. Умовні українські консерватори говорять опонентам: озброєного поганця здатна зупинити лише добра людина з пістолетом. Ліберали заперечують: отримаємо величезний спалах насильства. Фактично ж кожна зі сторін вживає аргумент, який інша просто не почує, бо він не відповідає їхнім моральним принципам.

 

Для того, щоб переконати лібералів/консерваторів потрібно говорити їхньою мовою.

 


Теорія п’ята: Людям не соромно

Психологи давно вивчають глибоко вмонтовану в нашу ментальність темну проблему дегуманізації. Це здатність розглядати інших чоловіків та жінок як меншовартісних людей.

 

Широко розповсюджена думка, що люди не бажають відзначати, що в них є упередження щодо інших. Але на практиці це не так. І це підтверджують досліди психолога Північно-Західного університету Нура Ктайлі (Nour Kteily).

 

Його піддослідним видавали шкалу еволюції мавпи в людину в процентах. Коли досліди проводили з білими американцями, то досить велика кількість відзначала, що мусульмани, емігранти-мексиканці, араби – люди лише на 70-75%.

 

В Україні є свіжий доказ теорії – Надія Савченко. Вона не соромиться говорити, що маємо “єврейське іго”, у владі перебувають люди “не української крові” і “треба думати й діяти”. Тобто, людина абсолютно не соромиться ділити українських громадян за ознакою крові, як то робили колись нацисти.

 


Теорія шоста: Страх впливає

Тут все дуже просто: негативна та лякаюча інформація закарбовується значно краще, ніж позитивна. Світом керує страх.

 

У випадку з американцями, Дональд Трамп під час виборчої кампанії лякав людей “насильниками-мексиканцями” та обіцяв міцну стіну на кордоні. І це спрацювало навіть щодо тих, хто не вважає себе консерватором.

 

Страх – це та кнопка, на яку люблять тиснути політики. Він відключає мислення та змушує діяти. Вірусне розповсюдження усіляких лякливих фейків українськими сегмантами соцмереж це наочно підтверджує.

 

Люди спочатку діляться жахливою “новиною”, що за кілька днів плануються масові самогубства дітей, і лише згодом починають думати, чи не намагається нас хтось надурити та видати фейк за правду.

 


Теорія сьома: Насильство легко спровокувати та важко зупинити

У 1970-х роках психолог Стенфордського університету Альберт Бандура (Albert Bandura) продемонстрував, що дітей легко навчити чинити насильство, якщо показати їм, як це робить дорослий. Висновок простий: ми вчимо, що є соціально прийнятним спостерігаючи за поведінкою інших людей.

 

У статті, звісно, йдеться про те, що особливо небезпечно, коли норми міняє своєю поведінкою влада. “Я не вважаю, що Трамп створив нові упередження в людей – це було б занадто швидко і занадто широко. Що він зробив, так поміняв сприйняття людей щодо того, що “окей”, а що не “окей”, – вважає психолог Канзаського університету Кріс Кренделл (Chris Crandall).

 

В українських реаліях за прикладами далеко ходити не треба. Маємо постійні кулачні бої в парламенті, ногу Парасюка та інші числені випадки, коли цілком цивільні конфлікти намагаються вирішити насильством. Бо якщо це можна Парасюку, чому не можна його виборцям? А депутатська недоторканність вже мало кого лякає, на то є зеленка та яйця.

Коментарі закриті.