Підвальчик редактора

Автор: Олександр НАЗАРЕНКО.
В Україні існують два паралельні світи, котрі, як і належить паралельним, ніде не перетинаються. І це не має жодного стосунку до наукової фантастики. Один – світ «маленького українця» або, як ще кажуть, «пересічного громадянина». Другий – світ «слуг народу».

Жителька Величківки Наталія Макотер незадовго до професійного свята селян занесла до редакції вірша. Звичайно, можна ставити під сумнів його художню досконалість і цінність. Але то є крик душі. Ось рядки з того вірша:

Пісень-то на селі давно уже не чути,
А стогін лиш один.
Чому ж ти стогнеш, селянин?
Чому живеш, як раб?
Чому споконвіків стоїш ти на колінах?
Одні лиш руки маєм в мозолях
З доробку ми свого.
Ось молоко по гривні в нас приймають,
А жирність як попало з нас знімають.
Платні – і не питай.
І байдуже їм всім,
Що в тебе є сім’я,
Чи то в лікарню треба.
Відказ у них один:
Не подобається – так не носіть.
Картоплю теж по гривні в нас купують.
А хліб за безцінь вже давно скупили
І продають той буханець уже по три.
Так панство мільйони наживає
За твій, як бачиш, труд.
І кров твою все п’ють і п’ють…

Це голос «маленького світу». А ось вісточка від слуг. Надибав її на Інтернет-сайті «Обком».

Цитую: «Народному депутату Олександру Черноморову банки доставляють неприємності. А саме – обмеження на зняття готівки з карток. «Тисяча гривень на день – не ті гроші, на які депутат може жити», – ображається Черноморов. Депутату доводиться все частіше замислюватися над тим, де поїсти дешевше. «Для того, щоб пообідати в центрі столиці, 100 гривень не вистачає, – скаржиться нардеп. – А крім обіду, треба ще повечеряти та поснідати й купити бензин для «Тойота Прадо». Він підрахував, що витрачає 500 гривень на день і вважає це мізером. Заради економії доводиться іноді їсти у стінах Верховної Ради за 60 гривень».

Може, відправити селян бідувати на 1000 гривень у день? А народних обранців позбавити такого нелюдського знущання, як обіди у Верховній Раді за 60 гривень.