Небайдужість

Автор: Ірина ПРИМАК.
Біля обійстя Миколи Семеновича буслам живеться спокійно.//Фото автора.

А ще в селі чистять ставок

Кажуть, нині народ стає дедалі черствішим, серця кам’яніють потроху. Часом за клопотами не помічаємо чужого болю. Бо життя, бачте, робить нас такими. Але ж ні! Добра і чуйності на світі більше, лишень озирніться навколо. Як приклад – телефонний дзвінок із Чапаєвки. Подзвонив Микола Семенович Наливайко, попросив допомоги. Але не для себе, а для … буслів.

Обійстя Миколи Семеновича знаходимо швидко – коло двору на бетонному стовпі гніздо з птахами. Але ніякої проблеми не видно – і просторо там буслам, і зручно. Вже сидячи із господарем у затінку на лавочці, з’ясовуємо: мова про інших птахів, коло іншого двору. Там крона дерева заросла настільки, що й гнізда не видно.
– Не можна без сліз дивитися, як страждають бідолахи, – каже Микола Семенович. – Особливо малі пташенята. Злітаючи, оббивають крильця, падають.
Поліз би сам чоловік на дерево – так уже вік не той, щойно з лікарні повернувся після операції. Аби зарадити проблемі, дзвонив у всі дзвони: і у сільраду, і  рятувальникам у Мену (там сказали, що не мають драбини).

 Дивується Микола Семенович: невже нікому не жаль бідолах? Сам він про кожного бусла у селі клопочеться, знає, скільки їхніх гнізд, як і де влаштовані. І не тільки у Чапаєвці, а й у сусідніх селах. Біля його двору птахи завжди жили. Спочатку на тополі їх «поселив». А то якось кілька років тому знялася страшенна негода, старе дерево впало разом із гніздом, четверо пташенят випали. Рятували їх усією сім’єю. Микола Семенович влаштував птахам на даху власної хати тимчасову «квартиру». І нормально вийшло, дорослі птахи догодували свою малечу, восени благополучно усі полетіли на південь.

– А тоді повернулися навесні – і знову на дах мостяться, –  згадує чоловік.  –  То я прожогом побіг до тодішнього керівника господарства Валерія Кіндера – поможіть із технікою, стовпа поставимо. Поміг! І платні не взяв. Каже, як птахів виручити, то не треба грошей. Швиденько ми нове житло моїм бусликам улаштували, вони одразу туди й заселилися.

Після нашої поїздки до Чапаєвки сільський голова Надія Дзюба пообіцяла вирішити проблему. Допомогти взявся місцевий приватний підприємець Борис Ковбаса, теж людина небайдужа. І точно поміг! Уже наступного ранку зателефонував у редакцію Микола Наливайко і дуже дякував: виручили бусликів. Гілля на дереві обпиляне, тепер гніздечко їхнє відкрите для польоту. І трохи затінку їм лишили, від пекучого сонечка є де заховатися.


Ще на одну болючу тему, пов’язану із природою, натрапили ми у Чапаєвці. Жителі села хвилюються: хто і чому спустив воду у місцевому ставку? Нині там справжнє болото. І відповідні «аромати».

Сільський голова Надія Дзюба пояснила, що нині ця водойма перебуває в оренді у приватного підприємця із Чернігова Олександра Ковальова. Він там і місце відпочинку облаштував, і рибу запустив. Сам із друзями відпочивав і місцевому люду не забороняв відпочивати й рибу ловити. Однак виникла нагальна потреба почистити ставок – протягом останніх років надто розрослися водорості, замулилося дно. До такої міри, що мулу на пляжі по коліна, а у заростях водоростей заплутуються не лише каченята і малі діти, а й одного разу борсався дорослий чоловік. Водойма була облаштована рівно піввіку тому, і жодного разу дно ставка ніхто не чистив. Добре, що хоч орендар-підприємець узявся за цю справу.

Депутат сільської ради Борис Ковбаса каже, що воду будуть спускати доти, аж поки не зможе туди заїхати трактор. Почистять, знову наповнять водою і рибу у ставок запустять уже навесні наступного року. До речі, коштує уся ця процедура чималеньких грошей.