Нове покоління

Автор: Марина ПРОКОПЕНКО.

Діти індиго – це світоглядна концепція, відповідно до якої призначення нових дітей – змінити нашу планету.

Останнім часом дорослі почали скаржитися на неслухняних дітей, що не бажають учитися. Вчителі не справляються зі школярами, батьки – з власними дітьми. «Що ж це за напасть така?» – гадають вони. Це – представники нового покоління, названі «дітьми індиго». Стверджують, що зараз таких дітей до 90%.

Першими про них почали писати американські автори Лі Кероп і Джо Тоубер. У своїй книзі вони зібрали спостереження, думки багатьох людей: психологів, учителів, батьків, вихователів. Термін «діти індиго» ввели в лексикон люди, що вивчають незвичні здібності. При обстеженні аури дітей виявилося, що вона має темно-синій колір, який називають індиго.

Діти індиго стали народжуватися, починаючи з 1978 року. Вони не визнають авторитетів, некеровані, не слухаються вчителів, швидко починають нудьгувати й погано вчаться в школі. Про них говорять як про ледачих й розпещених, гіперактивних і неуважних. Однією з найголовніших ознак дитини індиго є його «царственість», упевненість у собі й своїй значимості.

Упевнені у своїй досконалості й бездоганності, діти індиго, стикаючись із неприйняттям, спочатку губляться, а потім замикаються в собі. Дуже страждають від самотності й нерозуміння. Але ніколи не зрадять собі, не стануть поводитися так, як прийнято. Їх неможливо змусити щось робити, якщо їм це не подобається. Якщо ж дорослі продовжують тиснути, індиго починають захищатися.

Таланти й особливості індиго дуже різноманітні. Їх об’єднали в чотири великі групи. Індиго-гуманісти відзначаються товариськістю, комунікабельністю, дружелюбністю. Вдома вони грають із усіма іграшками одночасно, легко переходячи з одного заняття на інше. На їхній території завжди розгардіяш, вони зовсім не вміють прибирати. Подорослішавши, діти-гуманісти вибирають професії, пов’язані зі спілкуванням, люблять працювати з людьми. Вони – майбутні педагоги, соціологи, керівники, політики.

Другу групу назвали концептуалістами. Вони бувають настільки занурені у свої проекти, думки, розрахунки, що практично нічого не помічають. У них гострий математичний склад розуму, механістичне сприйняття дійсності. З них виходять великі теоретики, фізики, інженери, винахідники, архітектори, військові.

Зовсім інакше поводяться індиго-художники – дуже чутливі, вразливі, цікавляться всіма видами творчості. Зрозуміло, що з них виростають поети, музиканти, живописці, актори.

Назва четвертої групи – ті, що живуть у всіх вимірах. Вони начебто мають якусь вищу мудрість. «Я знаю»,– дуже часто чути від них. Із цих дітей можуть вирости видатні філософи.

Діти індиго мають багато прізвиськ. Наприклад, «привереди» – діти, які їдять далеко не все, їх не змусиш сісти за стіл просто тому, що час обіду. «Мучителі», які не просто не слухаються – вони знають слабкі місця й маніпулюють цим. Найпоширеніші – це «білі ворони».

Більшість вважає, що приналежність до дітей індиго – лише спроба виправдати неслухняність і лінь дитини. Хай так, але, може, вони виділилися для того, щоб ми уважніше ставилися до наших дітей, звертали увагу на їхні таланти й особливості, а не на недоліки.