Економічне «диво»

Головне – згуртуватися

Вплинути на переробні заводи, щоб ті підняли закупівельну ціну, складно. Навіть владі. Адже підприємства ці – приватні, із солідними капіталами та ресурсами. Мабуть, і без галузевої змови тут не обійшлось, адже ціна встановлюється практично однакова на різних молокозаводах. Однак важелі впливу віднайти реально. Головне – згуртуватися виробникам сировини.

Найліпше у цій ситуації – знайти компроміс обом сторонам. Так вважає заступник голови  РДА Павло Терентієв. Молокоздавачі почуватимуться захищеними при укладанні довгострокових договорів про співпрацю з переробниками. Легше цього досягти, об’єднавшись у спілку. Тоді й інфляція, і коливання ринкових цін не будуть страшні. Але...

Павло Олександрович зауважує, що переробники не бажають приставати на такі умови. Традиційно з приходом весняного сезону гуртом знижують закупівельні ціни, аргументуючи, що якість молока стає гіршою. І вплинути на них складно, адже молокозаводи – монополісти.

У принципі, добитися підняття закупівельних цін, на думку Павла Терентієва, реально. Але молокоздавачам варто набратися терпіння і тижнів два – три гуртом пострайкувати. Коли у заводів не стане сировини, їхньому керівництву доведеться «здатися» і піти на поступки.

– А куди ж молоко протягом цього часу збувати? Неминуче селян очікують збитки...

– У тому-то найголовніша біда. Немає альтернативи. Чому у наших магазинах не знайдеш обладнання для приватних міні-ферм? Або хоча б, приміром, елементарних пастеризаторів. Надоїв власник корівки молока, прогнав через пастеризатор – і на базар. Собівартість буде нижчою, аніж у заводського продукту. І у селянина з’явиться вибір: чи заводу молоко за безцінь продати, чи вигідно реалізувати самотужки. Можна і гуртом. Приміром, у сусідів скупити молоко, переробити. І купуватимуть!

Бажано, щоб держава теж звернула увагу на цю проблему, захистила виробника сировини. Щоб малі підприємці мали пільгові кредити, дотації.





Безвихідь

– Зараз молоко у нас приймають по гривні тридцять за літр, – говорить сільський голова Ленінівки Валентина Вовк. – Ще на початку року купували по гривні шістдесят. Але ж тоді у нас приймав молоко і «Менський сир», і чернігівське підприємство. Була конкуренція. А нещодавно чернігівці пішли від нас.

Схожа ситуація у Бігачі. Нещодавно там припинило приймати молоко чернігівське підприємство. Тепер купує лише менське. Ціну знижують. За словами секретаря сільради Олени Гаркуші, хазяїни підприємств домовилися, що кожен буде закуповувати молоко на своїй території.

– Ціни на молоко падають, на все інше – ростуть, – продовжує Валентина Вовк. – Не знаємо, куди звертатися з цією проблемою. Представники менського підприємства запевняють, що не вони встановлюють ціну. Було б добре, якби на ситуацію вплинула влада, і не лише районна, а й центральна.





Ціни… як у Європі

Ситуацію «Нашому слову» коментує заступник директора філії «Менський сир» Людмила Скора:

– Закупівельні ціни на молоко знизилися не тільки на нашому підприємстві, але й по всій Україні. В господарствах наразі закупівельні ціни зрівнялися з європейськими – 30 євроцентів. Як у Польщі, але при значно нижчій якості сировини.

У Росії, куди в основному постачається наша продукція, оптово-відпускні ціни на сири знизилися з 155 до 115 російських рублів за кілограм (з 31 до 24 грн.). При високих закупівельних цінах наша продукція стає неконкурентоспроможною порівняно з білоруською і польською.

Вихід на західний ринок для нас неможливий, адже продукція вироблена із сировини, яка не відповідає за мікробіологічними показниками стандартам Євросоюзу. А на внутрішньому ринку споживання молокопродукції весь час знижується, тому закупівельні ціни на молоко залежать від   кон’юнктури світового ринку.