Земляки

Автор: Tablo ID.
Фото з офіційного сайту Олеся Довгого.

Що тільки не намагаються пустити у хід політики напередодні виборів. Прихильність електорату завойовують усіма підручними засобами - від паштету до талановитих родичів.

Команда Леоніда Черновецького, здається, вирішила здійснити наступ на киян одразу з обох фронтів. Якщо Ірена Кільчицька і сам Черновецький обіцяють влаштувати черговий атракціон щедрості для знедолених, то секретар Київради взявся піарити своїх рідних.

Не так давно Олесь Довгий звозив журналістів у гості до своїх дідуся та бабусі у село і показав зведений для них дім. А вже зараз права рука київського мера вирішила випустити у світ піару свого титулованого дідуся Олексу Дового. 

В інтерв’ю «Фактам» дідусь Олеся розповів, як йому шкода свого онука.

«Він у 25 років став секретарем Київради, заступником міського голови. Молоді роки проходять, а він закопався в роботі так, що не бачить ні дня, ні ночі. В його віці за дівчатами бігати треба», - жаліється Олекса. Мабуть, дідусь Довгого не в курсі останніх подій у Лесиному особистому житті.

Проте це єдине, чим переймається дідусь Довгого. В цілому за долю свого онука він спокійний, адже його Лесик «росте».

«А те, що до нього неоднозначне ставлення в суспільстві, так інакше й бути не може, - зауважив він, - Олесь росте, і я пишаюся цим. Мало хто з його однолітків сьогодні має такий політичний досвід, як він. Може, ще не все вдається Олесю, але, мені здається, що він вміє працювати з людьми. Мені дуже приємно, що він працює на такій відповідальній посаді», - каже дідусь.

Впевнений Олекса і в порядності свого онука. Каже, у них в роду «діти від народження привчалися до того, що потрібно жити чесно».

«Я з Олесем про це часто говорю. Адже в житті можуть траплятися різні ситуації. Я розповідаю різні історії з життя», - каже він.

«Коли я був завідувачем редакції поезії видавництва «Дніпро», від мене залежало, чи вийде книжка того чи іншого автора, або ні. Приходили різні люди: від графоманів до класиків. Одного разу приносить один прозаїк товстенну книжку і одразу каже: «Видаєш книжку, половина гонорару тобі». А в радянські часи гонорари були дуже високі, сягали і 20 тисяч карбованців. За десять тисяч можна було купити не тільки машину, а й дачу. У таких випадках я кидав книжку в урну, а її автору вказував на двері», - розповідає дідусь.

Але й зараз, після багатьох років такої бурхливої діяльності, Олексій Прокопович не збирається сидіти, склавши руки.

У батьківській хаті у Городищі дідусь Олеся Довгого планує відкрити музей роду Довгих.
У ньому Олекса планує розмістити архівні документи, особисті речі батьків, свої книжки.

«На жаль, багато особистих речей батька і матері не збереглося. Але батьківські музичні інструменти у мене майже всі є. Є також мамині рушники, навіть той, який вона вишивала ще до свого заміжжя», - каже він.

Думка про музей Олексію Прокоповичу прийшла вже давно - якось він почав потроху збирати матеріали про своїх предків, розпитував родичів, односельців.

«А коли я подорослішав, почав цікавитися в Чернігові архівами... Пізніше група архіваріусів провела колосальну роботу: передивилися гори церковних документів і зробили виписки з усіма датами народженнями і смерті моїх предків по лінії батька і матері», - розповідає він.

В результаті, за документами дідусю Довгого вдалося простежити безперервне родове дерево Довгих з 17 століття.

«Рід наш походить з села Городище Менського району на Чернігівщині. Я знаю, що один з моїх предків був наказним полковником в Стародубі, а інший - підскарбієм у Богдана Хмельницького. На жаль, більшість документів зберігаються в Москві та Санкт-Петербурзі, і в архіви наших дослідників не допускають. Хоча в мене вже є ціла гора документів. Я їх збираю, систематизую, щоб залишити своїм дітям та онукам», - каже він.