Досвід

Автор: Віталій КОРЖ, народний депутат України (фракція БЮТ)

Орган місцевого самоврядування в Чернігівському районі однойменної області ось вже другий рік поспіль прискіпливо контролює дотримання температурного режиму в дитячих закладах: в школах – не нижче 18 градусів, в дошкільних установах – не нижче 20.

Досягнути цього вдається за рахунок впровадження нових технологій теплоутворення, зокрема встановлення сучасних газових модулів у котельнях.

Наприклад, в Улянівській сільській школі на опалення від котельні, збудованої ще за совєцьких часів, витрачали взимку щомісяця 30–35 тис. грн. Нині, після встановлення автоматичного газового модуля, що гарантує необхідний рівень теплопостачання, на тепло витрачають щомісяця лише 8–9 тис. грн. та ще 400 грн. сплачують за періодичне профілактичне обслуговування і перевірку автоматики.

Очевидна економія в 73% переконує краще за будь–яку рекламу.

У школах району вже встановлено 8 таких диво–модулів, які ще десять років тому вже не були дивом у Польщі, де широко використовувалися навіть в малих готельних прибудовах на бензозаправних станціях.

Керівництво району не збирається зупинятися на досягнутому. Зокрема голова райради Федос Носенок вважає, що другим реальним резервом енергоресурсів є місцеве виробництво брикету, яке може стати потужним джерелом теплозабезпечення в разі реконструкції Смоленського торфобрикетного заводу з метою зменшення зольності його продукції з нинішніх 18–20% до 4–7%.
Тим більше, що вже зараз у Семенівському районі Чернігівщини є позитивний досвід використання малих котлів нового покоління, які успішно, з високим коефіцієнтом корисної дії, використовують торф із зольністю до 20% для ефективного виробництва тепла.

На жаль, згідно з «мудрим» рішенням у «верхах», прийнятим ще за попереднього уряду, для опалювання дитячих закладів Чернігівщини досі ще завозиться донецьке вугілля, яке нерідко має зольність понад 50% і вперто не хоче горіти.

Часом складається таке враження, що це вугілля, замість поліпшення його якості на вуглезбагачувальних фабриках (що передбачено, як обов’язковий технологічний процес перед завантаженням до вагонів), «збагачується»… породою з териконів.

Тому, під час моїх поїздок на закріплений за мною виборчий округ і зустрічей з керівництвом районів та освітянами, не обійшлося без цілком обґрунтованих претензій на мою адресу, як представника однієї з гілок влади.

Бо люди не хочуть розбиратися в чварах між «гілками», а хочуть, щоб вугілля горіло, щоб у школі було тепло, а діти не хворіли.