Точка зору

Автор: Олександр НАЗАРЕНКО.
Верховна Рада уже кілька тижнів розважається на повну силу. Повітряні кульки, штовханина біля трибуни, веселі блокування дверей, обговорення, чи справді Яценюк вкусив Шуфрича за руку… Розважається за рахунок нас із вами – платників податків. Весело минають дискусії довкола НАТО…//Фото з «Української правди».

Про НАТО, котре стало головною причиною (принаймні, формально) чергової політичної кризи в Україні, ми чуємо в основному тільки з вуст політиків. Свою власну думку з цього приводу «маленькому українцю» скласти надзвичайно важко, бо на його голову звалюються абсолютно протилежні оцінки: від «найжахливішого агресивного імперіалістичного блоку» до «НАТО – це найсвітліша перспектива України».

«Наше слово» вирішило спитати думку громадянина натівської країни, яка ще зовсім недавно разом із нами була складовою наддержави, що іменувалася СРСР.

Раймундас Адутавічюс уже кілька років живе в Мені, але залишається громадянином Литви і доволі часто буває на Батьківщині. Колишня радянська республіка стала членом НАТО 2 квітня 2004 року. Перше запитання до Раймундаса:

– Що дало Литві приєднання до Північноатлантичного альянсу?

– Гадаю, перш за все, значну економію державних коштів. Утримання навіть невеличкої окремої армії обійшлось би набагато дорожче, ніж теперішній внесок Литви до бюджету НАТО. Натомість країна має тверду гарантію своєї безпеки, модернізуються збройні сили, є відчуття захищеності. Як свідчить світова практика, нейтралітет – сьогодні надто дороге задоволення, і не кожна країна його може собі дозволити.

Литовська армія здійснює поступовий перехід до служби за контрактом, але призов поки що зберігається. Суттєво змінилися на краще умови строкової служби, адже у НАТО є жорсткі критерії щодо побуту військових, їхнього матеріального забезпечення, бойової готовності. Звичайно, в армії ліквідоване таке явище, як «дідівщина».

Узагалі, вступ до НАТО дав відчутний поштовх розвитку економіки. Для солідних інвесторів це був сигнал того, що в Литву можна вкладати кошти, що це стабільна і безпечна країна, що там гарантовані демократичні права і свободи. Тому інвестиції зросли у кілька разів. І, звичайно ж, вступ до НАТО суттєво наблизив Литву до Євросоюзу.

– Одним з аргументів противників НАТО в Україні є те, що наші військовики будуть гинути у гарячих точках планети…

– По-перше, без згоди країни НАТО не може відправити її війська будь-куди. По-друге, в гарячі точки професійні військові їдуть за власним бажанням, вони знають, на що йдуть, і отримують за це платню. По-третє, литовські військовики фактично брали участь у тих самих міжнародних операціях, що й українські. При тому що Україна не є членом НАТО.

– Литва вступала в НАТО через референдум? Чи згодні були литовці на це?

– Референдум не проводився. Рішення приймав парламент. За даними соціологічних опитувань, більше 60 відсотків громадян країни схвалювали інтеграцію в НАТО. Крім того, практично всі наші політичні партії підписали документ «Стратегічні цілі Литви», де значилися вступ до НАТО та ЄС. І завжди дотримувалися цих домовленостей.

– А як вирішилося питання з Росією? Вона теж була категорично проти вступу прибалтійських країн до НАТО.

– Так, певні тертя були. Але все вирішилося саме собою. Сьогодні Литва має з Росією нормальні стосунки. І проблем між цими державами, на мою думку, менше, ніж зараз між Україною і Росією.

–  Чому все ж в Україні так важко просувається євроатлантична інтеграція? Простіше кажучи, чим ми гірші за Прибалтику?

– В Україні занадто багато протиріч між регіонами. Україна не має згоди між політиками. Особисто я за весь час не зустрічав людини, яка б чітко знала, що таке НАТО, для чого воно існує, які завдання виконує. А невідомість завжди викликає острах.

Тим не менше, вважаю, що в України добрі перспективи. Це – нормальна, демократична, вільна держава. Повірте мені, я був у багатьох країнах і маю можливість порівнювати. В Україні дишеться легко, тут живуть гарні люди, які мають цілком європейський менталітет. І я не маю сумнівів, що в Україні все буде добре.




План дій з підготовки до членства (ПДЧ) у НАТО (не плутати зі вступом) – це програма НАТО, що передбачає надання порад, допомоги і практичної підтримки залежно від індивідуальних потреб країн, що прагнуть вступити до Альянсу.

Приєднання до ПДЧ передбачає, зокрема, що кандидати забезпечать рішення наступних завдань:

- врегулювання всіх міжнародних, етнічних або зовнішніх територіальних суперечок мирними засобами;

- демонстрація прихильності верховенству закону й правам людини;

- встановлення демократичного контролю над власними збройними силами; 

- зміцнення стабільності й добробуту за допомогою економічної свободи, соціальної справедливості й екологічної відповідальності.




Членство в НАТО буде коштувати Україні близько 25 – 30 млн. доларів на рік. Про це заявив депутат від фракції «Наша Україна – Народна самооборона» Борис Тарасюк, повідомляє «Ліга» з посиланням на прес-службу Народного руху України. У розрахунку на кожного платника податків це складає десь один долар на рік.  Нині Україна щорічно на «воєнку» витрачає близько 1,78 млрд. доларів.




Організації Північноатлантичного договору утворена у Вашінгтоні 4 квітня 1949 року. На сьогодні НАТО вважається найкраще організованою та дієвою міжнародною організацією у сфері оборони, безпеки та політики. Після п’яти хвиль розширення членами НАТО є 26 країн: Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина і Словенія.