Наші друзі

Автор: Раїса МИХАЙЛЕНКО.
Колектив поштового відділенння Березни.// Фото автора.

Близько двох тисяч дворів обслуговують п’ять листонош Березни. А їхні дві колеги з найвіддаленішого у районі Бігача – біля двохсот. Їх із нетерпінням чекають у кожній оселі – із свіжою газетою, пенсією і товарами першої необхідності. Ці два поштові відділення виявилися у числі лідерів передплати «Нашого слова» на нинішній рік.

Вкидають і гроші...

– Живе спілкування з людьми приносить відчуття, що саме наша робота є найпотрібнішою і найважливішою, – кажуть березнянські листоноші. – Селище наше немале, з багатьма вулицями і провулками. Це тільки деякі з них заасфальтовані, а більшість – у ямах, калюжах, вибоїнах. Буває, після зливи чи коли сніг розтане такі вулиці перетворюються у суцільні ріки. Тоді жителі дзвонять нам і кажуть, щоб не забивалися до них, якось уже побудуть без газет.

Березнянські листоноші ходять по своїх дільницях пішки. На власні велосипеди вішають поштові сумки – і вперед. Бо по слизоті і вибоїнах не поїдеш. А зимової пори темніє рано, то запасаються власними ліхтариками, бо жодна вулиця у селищі не освітлюється.

Ніна Клопотун розповіла про односельця, який, аби їй було зручніше заходити до двору темної пори, обладнав такий ліхтар, що засвічується при відкритті хвірточки.

Трапляються у практиці зв’язківців і кумедні історії. Одна бабуся, котрій принесли рахунок на оплату за електроенергію, до поштової скриньки вкинула і рахунок, і гроші. Заплатила? Заплатила. Електрику не відключать.
– Робити нічого, беремо ті гроші, оформляємо оплату, як належить, а корінець рахунку повертаємо бабусі, – каже начальник пошти Євдокія Михайлівна.

Хотів як краще

– У нас уже давно ввійшло у практику доставляти газети і журнали у кожну хату, – кажуть бігацькі поштовики. – Якщо у когось є індивідуальна скринька для періодики, то кладемо туди.
Один бігачанин фарбував свій паркан і заодно вирішив освіжити скриньку для газет. Пофарбував на совість, однак перестарався чоловік. Отвори для ключів кожного відділення скриньки теж зафарбував. Довелося ламати...

– «Наше слово» бігачани дуже люблять, чекають. Особливо подобається сьогоднішній її вигляд, з 16-ма сторінками, – каже Наталія Хотян. – Є ще й такі, що не передплачують районку. То просять почитати її у знайомих і сусідів.

У Бігачі, як і в Березні, каменем спотикання роботи листонош є нікудишні дороги.

– У нас навіть один мікрорайон у селі так і називається – Грязний, – каже начальник пошти, – там ніколи не висихають калюжі.

Бігачани вдоволені, особливо старенькі, що, окрім газет і пенсій, листоноші приносять їм продукти харчування.

– Борошно продаємо людям дешевше, ніж воно є у нашому єдиному продуктовому магазині, – кажуть вони. – Попитом користуються пряники щорського виробництва, олія.
Листоноша в селі – це провідник новин, турботи і уваги. Без нього село і люди в ньому просто не зможуть існувати.