Кохання може все

Автор: Раїса МИХАЙЛЕНКО.
– Ми – одна сім’я! Щаслива!//Фото з сімейного архіву Тарнавських.

У Віри і Олександра Тарнавських долі – ворогу не побажаєш. Втратили батьків, у Віри було відібрано чотирьох дітей, чоловіка похоронила. Життєві негаразди топила в горілці... Саша недавно вийшов з місць позбавлення волі.
Зараз Тарнавські живуть так, що їм заздрять. А добре було б, щоб ще й повчилися, як зібрати силу волі у міцний кулак і народитися вдруге – чистою і світлою особистістю.

Знайомство

Коли Віра твердо вирішила стати іншою, закодувалася від горілки. Вже і термін минув, а до випивки жінку не тягнуло. Буває в гостях, бачить як п’ють, а сама – тільки мінеральну. Навіть пива не вживає.

Відчула себе жінкою, якій хотілося і зачіску щодня мати, і вбрання гарне. Це ж добре, що не на вино і горілку треба гроші тратити. Знайшла собі роботу в Чернігові, забрала маленьку донечку та й зажили собі як люди.

А тоді познайомилася з Сергієм. Добрий такий, молодий ще, а от пив. І так шкода Вірі його стало – пропадає ж людина!

– Знаєш, Сергію, кидай ти це місто і дружків своїх, – сказала якось. – Їдь у мою Блистову, поживи у моїй хаті. Подумай, як житимеш, якщо кинеш пити.

На диво, Сергій згодився. Жив-поживав, про чарку все рідше і рідше став згадувати. А тоді й зовсім забув. Зустрів жінку, яка іноді не відмовлялася від випивки. Те знайомство пішло на користь їм обом – пити перестали. Хіба що трішечки дозволять собі у великі свята.

Якось Сергій сказав Вірі, що хотів би провідати свого брата Сашу, який відбуває строк у колонії.

– То у чому справа? Їдь!

– А, може, і ти зі мною, – попросив, – удвох воно якось надійніше.

Так поїхали Віра з Сергієм у Донецьк, а коли Олександра перевели у Миколаївську колонію, то їздили і туди. Віра Саші сподобалася – розсудлива, добра, гарна. А що різниця між ними у віці – йому 27, а їй 43 – не вони перші такі.

Коли Саша попросив Віру стати його дружиною, відповіла:

– Тільки після того, як ти від мене, а не від людей, дізнаєшся всю правду про моє минуле і зробиш свій вибір. І ще. Я маю донечку, якщо станеш їй батьком, значить, будеш і моєю половинкою.

Весілля

Саша виявився справжнім чоловіком. Вислухавши сповідь Віри, став поважати її ще більше. Не засуджував за минуле, не прискіпувався до дрібниць, не збирав пліток по селу.

Віра дуже сумує за своїми дітьми, яких у неї відібрали, позбавивши батьківських прав. Дізналася, що двоє з них живуть в Італії, одне – у Португалії, ще одне – десь в Україні.

– Коли їх у мене забрали, я була вагітна Оленкою, – розповідає Віра. – Боже, пошли їм здоров’я і довгих років життя. Може, колись вони мене згадають чи навіть і розшукають? Але нехай, їм не буде соромно за мене, я інша, я не та, що була.

У травні 2006-го Олександр Тарнавський звільнився з колонії, а у листопаді цього ж року став із Вірою Павліковою на рушничок щастя.

Маленька Оленка з першого дня серцем і душею прикипіла до Саші. І він до неї.

Будні

У сім’ї Тарнавських – любов, спокій, злагода.

– У мене ледь не щодня свіжі квіти у вазі – Саша дарує. А ще дуже балує Оленку солодощами, іграшками, книгами, подарував мобільного телефона. Їй ще тільки сім.

З Чернігова Віра переїхала жити у Блистову.

Саша дуже хоче удочерити дівчинку, дати їй своє прізвище. Можливо, так воно і буде. А ще він хоче мати спільну дитину з Вірою, а вона ніяк не відважиться на ще одне материнство – вік, каже, непідходящий уже. Хоча...

На день мого відрядження до Блистови Олександра Тарнавського вдома не застала.

– Завтра приїде. З букетом квітів для мене і подарунками для малої, – каже Віра, – як день – два не побачимося, здається, що два року минуло.

Віра, як і раніше, працює в Чернігові. Щодня їздить автобусом. Саша теж. За Оленкою наглядають Сергій, брат Саші, і його обраниця.

– Приїжджайте ще до нас, – щиро запрошувала Віра Степанівна. – Побачите, який у мене Сашко. Він найкращий на всім білім світі – красивий, дужий, лагідний, добрий, щирий, працьовитий... Знаєте, я правду кажу, що таких, як він, справді нема. Ми кохаємо одне одного, а  людина в любові сильна. Це я на собі перевірила. До минулого вороття нема. Є на світі Бог, який відвернув мене від зла і ганьби, а послав свою благодать, аби я була щасливою і дарувала радість чоловіку, донечці.